Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №826/3480/14

адміністративне провадження №К/9901/2754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 (суддя Костенко Д.А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 (судді Лічевецький І.О., Грищенко Т.М., Мацедонська В.Е.)

у справі № 826/3480/14

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про стягнення з розрахункових розрахунків та за рахунок готівки коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, ДПІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - відповідач, ПАТ), в якому просило стягнути з розрахункових рахунків та за рахунок готівки відповідача кошти у сумі 655223,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, позов задоволено: стягнуто з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ПАТ кошти в сумі 655223,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме:, ст. 69, пункту 4 частини 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Так, доводи відповідача зводяться до оскарження висновків акту перевірки, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0002252204, несплата податкових зобов'язань визначених яким, стали підставою для звернення ДПІ до суду з позовом; а також відповідач посилається на не зупинення судами провадження до винесення Вищим адміністративним судом України рішення по справі № 826/13980/13-а, предметом спору в якій є вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечень на касаційну скаргу.

У відповідності до норм частини 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для звернення ДПІ з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу у загальній сумі 655223,00 грн., стала несплата відповідачем суми податкового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2013 № 0002252204.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пунктом 59.1 ст. 59 ПК України).

Згідно з пунктом 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5 цієї статті).

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).

Абзацем першим пункту 95.3 визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 цієї статті).

У судовому процесі встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0002252204 було предметом судового спору в адміністративній справі №826/13980/13-а та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, у задоволенні позову було відмовлено.

Згідно з частиною 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (частина 3 цієї статті).

Частиною 5 цієї статті встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України (у редакції. чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Застосовуючи вказані правові норми та встановивши у судовому процесі, що контролюючим органом направлялись на адресу позивача податкові вимоги від 12.01.2010 № 18 на суму 409313,90 грн. та від 03.03.2010 № 2/615 на суму 1340171,35 грн., податковий борг за якими не погашався у повному обсязі, а збільшувався та станом на 11.04.2014 становить 12838444,97 грн., тобто мав безперервний характер, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення сум податкового боргу без необхідності направлення на адресу відповідача нової податкової вимоги.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

Керуючись ст. ст. 341, 343, 344, 349 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко