Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №819/524/16

адміністративне провадження №К/9901/3757/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 819/524/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання нарахувати та виплатити премію, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду прийняту 27 травня 2016 року у складі судді - Мартиць О.І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду постановлену 31 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Ільчишин Н.В., Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 10 березня 2016 року № 5-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- зобов'язати нарахувати та виплатити премію в розмірі 372 гривень за березень місяць 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ від 10 березня 2016 року № 5-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого йому оголошено зауваження у зв'язку з порушенням вимог Регламенту Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не встановлено в чому саме полягає порушення ним службової дисципліни, а про можливе запізнення на роботу позивач повідомив у телефонному режимі безпосереднього керівника. Також ОСОБА_1 не погоджується з висновком за результатами службового розслідування від 03 березня 2016 року, вважаючи його суперечливим та необґрунтованим. Крім того, стверджує, що його протиправно позбавлено премії у березні 2016 року, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 27 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначав, що своє можливе запізнення він попереджав свого безпосереднього начальника, якому повідомив про несправність автомобіля, також позивачем надавалась довідка з СТО про те що автомобіль знаходився на станції технічного обслуговування, однак судами безпідставно не взято до уваги зазначені обставини, не враховані покази свідків, що потягло за собою прийняття незаконного рішення.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного позивачем наказу від 10 березня 2016 року № 5-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому повноважень з врахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Питання проходження служби в податковій поліції регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Відповідно до п.21 Положення: для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.

Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів у яких вони проходять службу.

Порядок організації діяльності Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, пов'язаної з виконанням покладених завдань та здійсненням повноважень встановлений Регламентом Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області, затвердженим наказом Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області від 18 лютого 2015 року № 378 (далі - Регламент).

Згідно із пунктом 2.4.11 Регламенту відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України тривалість робочого часу працівників Тернопільської ОДПІ становить 40 годин на тиждень.

У Тернопільській ОДПІ встановлено п'ятиденний робочий тиждень з таким режимом роботи: початок робочого дня - о 9 год. 00 хв., перерва на обід - з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв., закінчення робочого дня - о 18 год. 00 хв., у п'ятницю - о 16 год. 45 хв.

Судами встановлено, що 18 лютого 2016 року при перевірці дотримання Регламенту Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині дотримання режиму роботи (робочий час) співробітниками податкової міліції оперативного управління Тернопільської ОДШ Головного управління ДФС у Тернопільській області встановлено факт відсутності на роботі старшого інспектора штабу оперативного управління Тернопільської ОДШ Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 в період з 9.00 год. по 9.30 год. За вказаним фактом складено акт відсутності на робочому місці від 18 лютого 2016 року, з яким ознайомлено ОСОБА_1

18 лютого 2016 року позивачем подано рапорт з поясненням причин запізнення на роботу.

Крім того, за фактом порушення вимог Регламенту Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині дотримання режиму роботи (у відповідності до вимог п. 2.4.11 Регламенту режим роботи встановлений з 9.00 год. до 18.00 год.) проведено службову перевірку, в ході якої встановлено, що 18 лютого 2016 року в період з 9.00 год. до 9.30 год. старший інспектор штабу оперативного управління Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковник податкової міліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. За результатами службової перевірки складено висновок від 25 лютого 2016 року.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29 лютого 2016 року № 3-дс «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування за фактом відсутності на робочому місці позивача, про що складено висновок за результатами службового розслідування від 03 березня 2016 року.

Як вбачається із висновку, в ході проведення службового розслідування встановлено, що 18 лютого 2016 року в період з 9.00 год. до 9.30 год. старший інспектор штабу оперативного управління Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковник податкової міліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Встановлено, що як зазначає ОСОБА_1, про своє можливе спізнення він повідомив першого заступника начальника ДПІ - начальника оперативного управління Тернопільської ОДПІ підполковника податкової міліції Дурняка О.П. Проте, ОСОБА_1 повідомив про своє можливе спізнення після того, як дізнався, що в підрозділі проводиться перевірка дотримання співробітниками вимог Регламенту.

Таким чином, в результаті проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку, що у діях старшого інспектора штабу оперативного управління Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, тому він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення зауваження.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 10 березня 2016 року № 5-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до старшого інспектора штабу оперативного управління Тернопільської ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення, а саме оголошено зауваження.

В ході розгляду справ судами попередніх інстанцій було доведено факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин 18 лютого 2016 року в період із 9 год. 00 хв. по 9 год. 30 хв., чим останнім порушено вимоги п.2.4.11 Регламенту (порушення режиму роботи),

Дані обставини також підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки: перший заступник начальника ДПІ - начальник оперативного управління Тернопільської ОДПІ підполковник податкової міліції Дурняк О.П., заступник начальника управління - начальник штабу оперативного управління Головного управління ДФС у Тернопільській області полковник податкової міліції Парило Ю.П. та старший інспектор відділу по роботі з персоналом Головного управління ДФС у Тернопільській області підполковник податкової міліції Марценюк Р.П., які проводили службову перевірку та службове розслідування.

На підставі пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції несе за свої протиправні дії чи бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність. Згідно з пунктом 354.4. статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна досягається, зокрема: набуттям високого рівня професіоналізму; дотриманням законності і статутного порядку.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни являється дисциплінарним проступком. В силу вимог статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Підставами такої відповідальності є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Згідно із статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики;

Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що суди не надали належної оцінки роздруківці телефонних розмов позивача наданих ПрАТ «Київстар».

Верховний Суд не приймає до уваги такі доводи позивача, оскільки зазначене спростовується висновками суду апеляційної інстанції, який дослідив зазначений доказ та надав йому правову оцінку.

А саме з роздруківки телефонних розмов позивача наданих ПрАТ «Київстар» не можливо чітко ідентифікувати абонента до якого телефонував ОСОБА_1 та змісту самої розмови, тобто ніяким чином не підтверджує надані позивачем пояснення.

Також до уваги не можна взяти і пояснення свідка ОСОБА_5, про те що він був присутній під час попередження позивачем свого безпосереднього начальника про спізнення у зв'язку з поламкою автомобіля, оскільки позивач розмовляв по телефону, що не може вказувати про розмову безпосередньо із начальником, а не з іншою особою.

Довідка про несправності автомобіля надана позивачем, також не прийнята судами до уваги, оскільки остання видана Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6, що ніяким чином не підтверджує перебування автомобіля саме на станції технічного обслуговування.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при прийнятті оскаржуваного позивачем наказу від 10 березня 2016 року № 5-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідач діяв правомірно, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець