Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

К/9901/5978/18

№826/13573/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Гриціва М.І., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015р. у справі за позовом Малого приватного підприємства "Рос" до Державної служби геології та надр України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року Мале приватне підприємство "Рос" звернулось до суду з позовом в якому просить (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 7 від 17.01.2014р. частково в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4602 від 18.12.2007р., виданого позивачу (а.с.3-5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскарженим наказом анульовано спеціальний дозвіл МПП "Рос" на користування надрами та Державною службою геології та надр України порушено діюче законодавство України. Приписи відповідача щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування позивачем усунуто у наданий відповідачем строк після перевірки, про що позивач письмово повідомив відповідача.

Крім того, в порушення положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності", Державна служба геології та надр України не звернулась у визначеному законом порядку до суду для підтвердження обґрунтованості анулювання спеціального дозволу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 7 від 17.01.2014р. «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» у частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний № 4602 від 18.12.2007р., власник дозволу - Мале приватне підприємство «Рос» (а.с.198-202).

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011р., визначена процедура надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Відповідно до підпункту 9 пункту 23 вказаного Порядку визначено, що однією з підстав анулювання спеціального дозволу на користування надрами є невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк як додаткової підстави для припинення права користування надрами, оскільки таке право передбачене частиною 3 статті 26 Кодексу України про надра.

Відповідач посилається на те, що випадок, згідно якого відбулося анулювання дозволу на користування надрами № 4602, має самостійне значення, та за своїм змістом відрізняється від випадків, передбачених п.п. 4, 5, 6 ст.26 Кодексу України про надра, а тому не суперечить ч. 2 ст. 26 Кодексу України про надра.

Крім того, відповідач посилається на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013р. у справі 21-278а13 (а.с. 260-264).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615 передбачено, що право користування надрами припиняється у разі невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4602 від 18.12.2007р. (а.с. 6).

За результатами проведеної у вересні 2013 року перевірки позивача відповідачем складено акт перевірки № 06-03/08/2013-88/п від 13.09.2013р., в якому зафіксовано такі порушення вимог законодавства у сфері надрокористування, зокрема: не проведено щорічний радіаційний контроль за породами в кар'єрі; не подано до Мінприроди інформацію щодо стану виконання Програми робіт; не виконано п.2 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, не проведено протягом трьох років з моменту отримання спеціального дозволу геолого-економічної оцінки запасів андезитів Гутинського родовища та не подано матеріали до державної експертизи ДКЗ України; не проведено моніторингу екологічного стану навколишнього природного середовища (надра, водні об'єкти, грунти, біоресурси) у зоні впливу гірничого виробництва, включаючи ведення радіаційного контролю, у відповідності з програмою, погодженою з Держгірпромнаглядом України упродовж 18 місяців з часу реєстрації спеціального дозволу; не проведено протягом 6 місяців з моменту отримання дозволу аналіз фонового вихідного екологічного стану навколишнього природного середовища у відповідності з програмою, погодженою з Держуправлінням екоресурсів у Вінницькій обл., з метою визначення його фізичних параметрів на час надання дозволу; не проведено геологічне обслуговування гірничих робіт (а.с.13-26).

За наслідками поведеної перевірки відповідачем скеровано позивачу припис № 1304-14/06 від 13.09.2013р. для усунення виявлених порушень у строк до 26.09.2013р. (а.с.52).

Центральним міжрегіональним територіальним відділом Департаменту державного геологічного контролю 09.10.2013р. внесено подання № 1473-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами позивача (а.с.54-55).

Наказом Державної служби геології та надр України № 589 від 22.11.2013р. зупинено, зокрема, дію спеціального дозволу на користування надрами позивача № 4602 від 18.12.2007р. (а.с. 59).

Відповідач листом від 29.11.2013р. повідомив позивача про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4602 від 18.12.2007р. та надано надрокористувачу строк тривалістю 30 календарних днів для усунення виявлених в ході перевірки порушень (а.с.60).

Позивач листом від 26.12.2013р. № 18 повідомив відповідача про усунення виявлених під час проведення перевірки порушень (а.с.61).

За результатами розгляду листа позивача від 26.12.2013р. № 18 відповідач повідомив позивача (лист № 53-14/06 від 20.01.2014р.) про відсутність підстав вважати усунутими в повному обсязі порушення, встановлені в акті перевірки № 06-03/08/2013-88/п від 13.09.2013р., що може призвести до припинення права користування надрами за спеціальним дозволом (а.с.62).

Також відповідачем 17.01.2014р. прийнято наказ № 07 «Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень», згідно п. 9 додатку № 3 анульовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 4602 від 18.12.2007р., власник якого є позивач (а.с.64).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється тільки у судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615 можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною 3 статті 26 Кодексу України про надра, в тому числі і у разі невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк, але ним не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами, воно може припинятися лише у судовому порядку. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року (справа № 21-450а13), від 19.09.2011р. (справа № 21-164а11), від 25.06.2011р. (справа № 21-36а11) та від 10.12.2013р. (справа № 21-450а13),

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що припинення права користування надрами здійснюється у судовому порядку, а відповідач, за відсутності згоди позивача, не дотримався такого порядку вирішення питання про припинення спеціального дозволу на користування надрами.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. № 615 можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною 3 статті 26 Кодексу України про надра, але не може бути змінено загальне правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Крім того, підзаконний нормативний акт, який встановлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015р. № 21-4873а15.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013р. у справі 21-278а13 також є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки у вказаній постанові Верховним Судом України не було висловлено висновку щодо застосування норм права у спірних правовідносинах у зв'язку з відсутністю судових рішень, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

М.І. Гриців

В.М. Кравчук