Історія справи

Постанова КАС ВП від 27.06.2024 року у справі №400/348/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа №400/348/22

адміністративне провадження № К/990/35265/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Губської О. А., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року (головуючий суддя Яковлєв О. В., судді: Єщенко О. В., Крусян А. В.)

І. Суть спору

У січні 2022 року Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області (далі - позивач, Радсадівська сільрада) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), у якому просила:

- визнати неправомірними дії щодо винесення постанови від 20 грудня 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20 грудня 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн;

- визнати неправомірними дії щодо винесення вимоги державного виконавця від 20 грудня 2021 року у ВП № НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 20 грудня 2021 року у ВП № НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22 листопада 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22 листопада 2021 року у ВП № НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- зобов`язати закінчити ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»(повне виконання рішення згідно з виконавчим документом).

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що Радсадівська сільрада виконала рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21, на підставі якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1, до відкриття цього виконавчого провадження, а тому вимога, постанови про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат прийнято відповідачем протиправно.

ІІ. Установлені фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21 позов ОСОБА_2 до Радсадівської сільради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Радсадівської сільради від 27 квітня 2021 року № 40 «Про надання дозволу громадянці України ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства», яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га, кадастровий номер 4825181600:01:000:1707 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Козирської сільської ради (у складі Радсадівської сільради) Очаківського району Миколаївської області. Зобов`язано Радсадівську сільраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 в межах території Радсадівської сільради, з урахуванням висновків викладених у рішенні по судовій справі № 400/5523/21.

01 листопада 2021 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист № 400/5523/21.

22 листопада 2021 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Квашенко С. С. відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Миколаївського оружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21 про зобов`язання Радсадівську сільраду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

22 листопада 2021 року головним державним виконавцем Квашенком С. С. винесено постанову, якою визначено для боржника - Радсадівської сільради розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 200,00 грн.

Цього ж дня, головним державним виконавцем ОСОБА_3 прийнято постанову про стягнення з боржника - Радсадівської сільради виконавчого збору в сумі 24 000,00 грн.

07 грудня 2021 року Радсадівська сільрада надіслала до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про закриття виконавчого провадження на підставі фактичного виконання рішення суду до відкриття провадження виконавчої служби. Заява мотивована тим, що 12 листопада 2021 року Радсадівською сільрадою було виконано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21 шляхом повторного розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 4825181600:01:000:1707 в межах території Радсадівської сільради. Разом з цією заявою Радсадівською сільрадою подано копію рішення ІХ позачергової сесії VІІІ скликання Радсадівської сільради від 12 листопада 2021 року № 25 «Про надання дозволу громадянці України ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства».

20 грудня 2021 року головний державний виконавець ОСОБА_3 виніс постанову про накладання штрафу на Радсадівську сільраду в сумі 5 100 грн, у якій зазначив, що боржником було подану державному виконавцю копію рішення Радсадівської сільради від 12 листопада 2021 року № 25, в якому відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою. Однак, рішення не містить посилання на підстави відмови у наданні дозволу, тобто рішення сільради прийнято без урахування висновків, викладених у судовому рішенні у справі № 400/5523/21.

Крім того, головний державний виконавець ОСОБА_3 виніс вимогу від 20 грудня 2021 року, якою зобов`язав голову Радсадівської сільради протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, надати докази виконання такого рішення та попередив останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Уважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, Радсадівська сільрада звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 20 грудня 2021 року № НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 20 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Скасовано постанову від 22 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000,00 грн. Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом). У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Водночас, позивачем у цій справі надано державному виконавцю докази виконання судового рішення у справі № 400/5523/21 до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а тому прийняті відповідачем постанови та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій щодо винесення вимоги та постанов державного виконавця задоволенню не підлягають, оскільки права позивача порушені не самими діями державного виконавця, а тими рішеннями, які прийняті за результатами цих дій, та права позивача будуть захищені шляхом скасування постанов та вимоги. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що позовні вимоги у частині визнання протиправною та скасування постанови від 22 листопада 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 200,00 грн є передчасними, оскільки така постанова на час звернення позивача до суду не порушувала його прав, а судовому захисту підлягають тільки порушені права.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 , - ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року поновлено строк апеляційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Зупинено дію рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року закрито апеляційне провадження, що відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, згідно з пунктом 3 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

П`ятий апеляційний адміністративний суд заначив, що судовий процес щодо оскарження дій та рішень державного виконавця, пов`язаних із накладенням фінансових зобов`язань на боржника у виконавчому провадженні, має лише формальний зв`язок зі стягувачем у такому виконавчому провадженні, права та інтереси якого вважаються повністю відновленими фактом виконання відповідного рішення суду. При цьому, факт визнання протиправними рішень державного виконавця, пов`язаних із надмірним накладенням фінансових зобов`язань на боржника у виконавчому провадженні, після фактичного виконання виконавчого документа, на підставі якого відкрите виконавче провадження, жодним чином не порушує прав та інтересів стягувача у такому виконавчому провадженні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевіряючи на критерій якості та аргументованості наведених апелянтом доводів про порушення її прав, з урахуванням зібраних у матеріалах доказів та обставин справи, встановлених судом першої інстанції, наявні підстави для закриття апеляційного провадження у цій справі, оскільки оскаржуваними постановами та вимогою відповідача не були порушені права та інтереси ОСОБА_2 , як стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

13 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою у частині оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, на підставі частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , у частині оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі № 400/348/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 червня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку) призначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Губська О. А., Уханенко С. А.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (пункту 3 частини першої статті 305 КАС України), а також неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 500/7005/18.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, однак її не було залучено до участі у цій справі як третьою особою, що є порушенням конституційного права на судовий захист. У зв`язку з такими обставинами, не було заслухано думку ОСОБА_2 щодо її незгоди з рішенням Радсадівської сільради від 12 листопада 2021 року № 25, на підставі якого суд першої інстанції скасував оскаржувані постанови та вимогу державного виконавця та зобов`язав останнього закрити виконавче провадження № НОМЕР_1.

Відзиви від позивача та відповідача до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правилами частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

За приписами частини четвертої статті 293 КАС України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Спірним питанням у цій справі є застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 3 частини першої статті 305 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, і якщо така особа є стягувачем у виконавчому провадженні, а предметом позову є дії та (або) рішення державного (приватного) виконавця, вчинені та прийняті по відношенню до боржника у рамках цього виконавчого провадження.

Так, правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.

Участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 14 квітня 2020 року у справі № 580/3136/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17 та від 28 квітня 2022 року у справі № 500/7005/18 (на яку, в свою чергу, в касаційній скарзі посилається представник ОСОБА_2 ).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що вказаний правовий висновок був висловлений Верховним Судом у справах, в яких ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було залучено до участі у справі стягувача у виконавчому провадженні під час оскарження постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання (повторного невиконання) ним рішення суду.

Верховний Суд звертає увагу, що важливість залучення судом в адміністративних справах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, підтверджується, зокрема, положеннями частини третьої статті 317 та частини третьої статті 353 КАС України, згідно з якими прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов`язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а також обов`язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, згідно із положеннями пункту 1 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи (якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) може залучити таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16.

Водночас, як убачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_2 скористалась своїм правом на оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, подавши апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та зупинено його дію. При цьому, суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зазначив, що оскаржувані постанови виконавчого органу прийнято у межах виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_2 , а тому рішення суду першої інстанції може стосуватись прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків останньої.

Тобто, суд апеляційної інстанції допустив ОСОБА_2 до розгляду цієї справи, чим забезпечив їй конституційне право на судовий захист. Отже, ОСОБА_2 не була позбавлена можливості надати свої пояснення, аргументи та заперечення стосовно позовних вимог у цій справі та докази на їх підтвердження.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 500/7005/18 недоцільними, оскільки на стадії апеляційного провадження ОСОБА_2 , як стягувач у виконавчому провадженні, скористалась своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції.

Що стосується законності та обґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 305 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд наголошує, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення адміністративним судом першої інстанції є скаржник. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2023 року у справі № 811/1867/18, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки. Вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Як убачається з матеріалів справи, дійсно виконавче провадження № НОМЕР_1 (у рамках якого відповідачем було прийнято оскаржувані постанови та вимогу) відкрито з метою примусового виконання виконавчого листа від 01 листопада 2021 року № 400/5523/21, стягувачем за яким є ОСОБА_2 , а боржником - Радсадівська сільрада.

Водночас, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 (22 листопада 2021 року) боржник вже виконав рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21 шляхом повторного розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства та прийняв відповідне рішення.

Так, рішенням ІХ позачергової сесії VІІІ скликання Радсадівської сільради від 12 листопада 2021 року № 25 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці України ОСОБА_2 , орієнтовною площею 2,00 га із масиву кадастровий номер 4825181600:01:000:1707, для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Радсадівської сільради. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що воно прийняте з урахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 400/5523/21.

Крім того, колегією суддів установлено, що ОСОБА_2 скористалась своїм правом на оскарження рішення Радсадівської сільради від 12 листопада 2021 року № 25. Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, у справі № 400/4248/22 у задоволенні позову ОСОБА_6 до Радсадівської сільради про визнання протиправним та скасування рішення від 12 листопада 2021 року № 25 відмовлено.

Ураховуючи зазначені вище обставини, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що за умови виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження та погодження стягувача із закриттям виконавчого провадження у зв`язку з виконанням, судовий процес щодо оскарження дій та рішень державного виконавця, пов`язаних із накладенням фінансових зобов`язань на боржника у виконавчому провадженні, має лише формальний зв`язок зі стягувачем у такому виконавчому провадженні, права та інтереси якого вважають повністю відновленими фактом виконання відповідного рішення суду. При цьому, факт визнання протиправними рішень державного виконавця, пов`язаних із надмірним накладенням фінансових зобов`язань на боржника у виконавчому провадженні, після фактичного виконання виконавчого документа, на підставі якого відкрите виконавче провадження, жодним чином не порушує прав та інтересів стягувача у такому виконавчому провадженні.

З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді О. А. Губська

С. А. Уханенко