Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №820/11164/15

касаційне провадження №К/9901/28464/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Лях О.П., судді: Яковенко М.М., Старосуд М.І.) у справі № 820/11164/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астора» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астора» звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, в якому, з урахуванням уточнення (зменшення) позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0000512201 та від 23.06.2015 № 0000522201, які прийняті на підставі акта від 04.06.2015 № 9/06-25-22-01/37320761; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 № 0000672201 та від 23.07.2015 № 0000682201, які прийняті на підставі акта від 07.07.2015 № 12/06-25-22-01/37320761; зобов`язати відповідача відновити суми податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких внесено на підставі відомостей, викладених в актах від 04.06.2015 № 9/06-25-22-01/37320761 та від 07.07.2015 № 12/06-25-22-01/37320761.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.01.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 № 0000512201, від 23.06.2015 № 0000522201, від 23.07.2015 № 0000672201, від 23.07.2015 № 0000682201. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Житомирська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Астора» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал X» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, а також позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал X» за період з 01.03.2015 по 30.04.2015, результати яких оформлено актами від 04.06.2015 № 9/06-25-22-01/37320761 та від 07.07.2015 № 12/06-25-22-01/37320761.

За їх наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення товариством вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X» нафтопродуктів, внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій, що мотивовано наявністю ознак фіктивності у вказаного постачальника позивача.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.06.2015 № 0000512201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3436331,00 грн.; від 23.06.2015 № 0000522201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5579284,00 грн. за основним платежем та 1394821,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23.07.2015 № 0000672201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7743759,00 грн. за основним платежем та 3871880,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23.07.2015 № 0000682201, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2706233,00 грн.

Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Астора» товар використано ним у межах власної господарської діяльності. Крім того, на переконання судів, порушення, допущені одним платником у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Не перевірено судами й фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал X» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Не з`ясовано судами й результати розслідування кримінальних проваджень, на які посилався орган доходів і зборів в обґрунтування фіктивності постачальника позивача.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 820/11164/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 820/11164/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова