Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №814/1922/15

касаційне провадження №К/9901/25745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 (суддя Лісовська Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі № 814/1922/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2015 № 0002922208 та від 14.05.2015 № 0002932208.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 15.07.2015 адміністративний позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2015 залишив постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що позивач в охоплені перевіркою періоди виводив із господарської діяльності значні суми грошових коштів, не отримуючи прибитку, що обумовлювало здійснення ним відповідного коригування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Нефтетранспорт» за період листопад - грудень 2013 року, січень, лютий, вересень - грудень 2014 року та контрагентами-покупцями, результати якої оформлено актом від 23.04.2015 № 64/14-03-22-08/33310498.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пункту 209.3, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок перерахування на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Нефтетранспорт» попередньої оплати за будівельні та паливно-мастильні матеріали, які фактично не були поставлені, та отримання повернення грошових коштів через значний термін, що, на переконання органу доходів і зборів, свідчить про безтоварний характер цих господарських операцій.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 № 0002922208, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 890753,00 грн. за основним платежем та 222688,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 № 0002932208, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 646662,00 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для реконструкції будівлі офісно-виробничого комплексу в м. Миколаєві, по вул. Водопровідна, 4, що належить позивачу, між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Нефтетранспорт» укладено договір генерального підряду від 27.03.2013 № 1.

На підставі цього договору та для його виконання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Нефтетранспорт» укладено договори купівлі-продажу будівельних матеріалів від 15.08.2013 № 2 і від 27.11.2014 № 4, на виконання умов яких позивачем перераховано контрагенту попередню оплату на придбання будівельних матеріалів.

Проте, у зв`язку зі змінами обставин та через нестабільну економічну ситуацію кошти протягом листопада - грудня 2013 року, січня, лютого, вересня - грудня 2014 року тимчасово повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Нефтетранспорт» позивачу, що призвело до коригування останнім відповідних сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, 10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Нефтетранспорт» укладено договір купівлі-продажу № 5, предметом якого є постачання дизельного палива для вирощування сільськогосподарських культур на умовах попередньої плати.

У зв`язку з тимчасовою неможливістю виконання умов договору контрагентом у лютому 2015 року повернуто авансову суму в розмірі 1785400,65 грн., внаслідок чого позивач зменшив податковий кредит з податку на додану вартість у декларації за лютий 2015 року на 297567,00 грн. на підставі відповідних розрахунків коригувань до податкових накладних.

В охоплений перевіркою період розглядувані договори купівлі-продажу будівельних та паливно-мастильних матеріалів залишались чинними. Кінцеві терміни поставки товарів не сплинули, а отже сторони мали можливість виконати свої договірні зобов`язання.

Більш того, під час апеляційного перегляду справи позивачем подано документальні підтвердження виконання умов договору поставки паливно-мастильних матеріалів, зокрема, відповідні податкові та товарно-транспортні накладні.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відтак, за наявності подій, які викликали зміни у складі активів як покупця, так і постачальника, у тому числі у разі повернення коштів внаслідок неможливості виконання договірних зобов`язань у повному обсязі, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту сторін підлягають відповідному коригуванню в порядку статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте, таке коригування не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про безтоварний характер здійснених господарських операцій або про маніпулювання платниками даними свого податкового обліку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі № 814/1922/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер