Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №803/667/17

адміністративне провадження №К/9901/43862/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року (суддя Ковальчук В.Д.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (судді: Яворський І.О. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі № 803/667/17

за позовом ОСОБА_1

до Волинської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просила визнати протиправними і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 квітня 2017 року №UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року №UA205040/2017/00012.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що при здійсненні митного оформлення автомобіля надала всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості автомобіля, імпортованого позивачем.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 28 квітня 2017 року № UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року № UA205040/2017/00012

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості автомобіля за ціною договору.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з огляду на правомірність прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці .

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просила відмовити.

21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 26 квітня 2017 року для митного оформлення товару - легкового автомобіля, б/в, для перевезення пасажирів марки Ford, модель Tourneo Connect, номер кузова НОМЕР_1 представник позивач подав до Митниці митну декларацію № UA205040/2017/004654 разом із комплектом документів. Вказаний товар був придбаний позивачем у компанії «Grupa Open S.A.» згідно з рахунком-фактурою від 21 квітня 2017 року VAT IN-04.12 за ціною 79658,54 злотих. При цьому, як вбачається із графи 43 зазначеної митної декларації, митна вартість автомобіля визначена за основним методом, тобто за ціною договору.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, Митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання вимоги митного органу декларант надав «підтвердження переказу валюти» від 20 квітня 2017 року на суму 79 658,54 злотих, а також висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 27 квітня 2017 року № 553, з якого вбачається, що вартість задекларованого товару становить на момент огляду 19 834 євро, або 81 644,57 злотих.

У зв`язку з ненаданням позивачем інших підтверджуючих документів про заявлену митну вартість автомобіля, Митниця 28 квітня 2017 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205040/2017/000005/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 квітня 2017 року.

Згідно з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів відповідач визначив митну вартість за резервним методом у розмірі 24917 євро на підставі цінової інформації, наявної в каталозі Schwacke 2017 PKW-D 2/2017 (стор. 412), акта митного огляду від 22 квітня 2017 року та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття став висновок митного органу про те, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості імпортованого автомобіля за ціною договору, а саме: «підтвердження переказу валюти» від 20 квітня 2017 року на суму 79658,54 злотих не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару; не надано платіжне доручення банку про перерахунок валюти за кордон.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам Митниці, покладеним в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 28 квітня 2017 року №UA205040/2017/000005/1, суди попередніх інстанцій встановили, що декларант виконав вимоги митного органу в частині подання документів щодо оплати товару, а саме надав довідку банку про підтвердження переказу коштів від 20 квітня 2017 року в сумі 79 658,54 злотих. У зазначеній довідці вказаний номер рахунку отримувача коштів, який співпадає з номером, вказаним в рахунку-фактурі VAT IN-04.12 від 21 квітня 2017 року компанії «Grupa Open S.A.».

Неподання декларантом інших запитуваних Митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), що кореспондується з положеннями частини другої статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості автомобіля за основним методом. Натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Касаційна скарга зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова