Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №814/2578/15

адміністративне провадження №К/9901/28299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року (суддя Кравець О.О.) у справі № 814/2578/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00028722013 від 30.07.2015 на підставі якого до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 10 860,40 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що нестача товару не доведена в зв'язку з непроведенням інвентаризації. Крім того, контролюючий орган неправомірно ототожнює нестачу товару (належним чином оприбуткованого) з реалізацією товару, який не облікований у встановленому порядку, оскільки нестача товару (яку можна виявити тільки в разі належного ведення його обліку) виключає його реалізацію саме як не облікованого.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Рішення апеляційного суду мотивоване невиконанням контролюючим органом вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, у зв'язку з пропуском відповідачем строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області посилається на те, що висновок суду апеляційної інстанції про невиконання відповідачем вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки судом при винесенні рішення не було враховано відсутності коштів на рахунках відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, крім того, контролюючим органом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року залишено без руху апеляційну скаргу відповідача та надано тридцятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху контролюючим органом отримано 7 липня 2016 року, що ним не заперечується.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем була надіслана заява про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо пропуску контролюючим органом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних на те причин, оскільки зазначені відповідачем у вказаній заяві підстави пропуску такого строку вже визнавались судом неповажними. Також слід зазначити, що власне сама сплата судового збору та неналежне фінансування не є поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, контролюючим органом був пропущений значний строк на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції після повернення первинної апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки скаржником вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, колегія суддів приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи частину четверту статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2016 року у справі № 814/2578/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду