Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №812/457/16
Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №812/457/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №812/457/16

адміністративне провадження №К/9901/4066/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у складі колегії суддів Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В. у справі №812/457/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області та Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення бюджетної заборгованості у формі пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) та Управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - управління, другий відповідач у справі) про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість у формі пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування у розмірі 1110019 грн. 72 коп.

Правовими підставами заявлених вимог позивач вважає положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України. На переконання правомірності позиції на користь заявленого позову посилається на постанову Верховного Суду України від 03 червня 2014 року № 21-131а14.

9 серпня 2017 року позивачем уточнені позовні вимоги за якими він просив суд зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з бюджетну заборгованість у формі пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування у розмірі 1 116 039,40 грн., в тому числі за вересень 2012 року у сумі 35938,47 грн., за лютий 2013 року в сумі 2587,61 грн., за серпень 2013 року у сумі 5883,62 грн., за січень 2014 року у сумі 999,71 грн., за червень 2014 року у сумі 198304,87 грн., за липень 2014 року у сумі 124409,79 грн., за серпень 2014 року у сумі 187931,42 грн., за вересень 2014 року у сумі 219388,99 грн., за листопад 2014 року у сумі 340575,37 грн.

17 серпня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, позов Товариства задоволено з підстав того, що платник податку не отримав бюджетне відшкодування в установленому порядку та визначені строки, внаслідок чого згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України у нього виникло право на нарахування пені на суму такої заборгованості і ця пеня підлягає стягненню.

22 листопада 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року скасовано, у задоволені позову Товариства відмовлено з підстав пропуску шестимісячного строку звернення позивача до суду, на що вказував перший відповідач у справі під час розгляду справи судом першої інстанції та те, що норми Податкового кодексу України не передбачають бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо. За висновком суду апеляційної інстанції, відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості у спосіб, що не передбачений законом.

27 грудня 2017 року Товариством подана касаційна скарга, в якій посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на недостатньо досліджених і неналежно оцінених обставинах справи, доводить, що суд апеляційної інстанції не вжив всіх передбачених законом заходів для правильного вирішення спору і прийняв помилкове рішення, керуючись невірно оціненими обставинами справи, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року.

23 січня 2018 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (перший відповідач у справі) надано відзив на касаційну скаргу, у якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року без змін.

03 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства та витребувано справу №812/457/16 з Луганського окружного адміністративного суду.

28 лютого 2018 року справа №812/457/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2018 року призначив справу до слухання у відкритому судовому засіданні на 27 березня 2018 року о 10:00. Учасники справи до судового засідання не з`явились, з огляду на що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

27 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від представника Товариства про перенесення розгляду справи на іншу дату з підстав неможливості представника позивача прийняти участь у справі, оскільки він приймає участь в інших судових засіданнях, необхідності часу для підготовки додаткових письмових пояснень по цій справі, а також з підстав погіршення погодних умов. Суд розглянув це клопотання та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки явка учасників справи, в тому числі позивача, не визнавалась Судом обов`язковою, докази в підтвердження обставин неможливості прийняти участь у судовому засіданні саме 27 березня 2018 року Товариством не надані.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що заявлена до стягнення сума пені нарахована на суми несвоєчасно відшкодованого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди вересня 2012 року (фактично відшкодоване 29.03.2013 року), за лютий 2013 року (фактично відшкодоване 29.04.2013 року), за серпень 2013 року (фактично відшкодоване) 29.11.2013 року, за січень 2014 року (фактично відшкодоване 02.04.2014 року), за червень 2014 року (фактично відшкодоване 02.04.2014 року), за березень 2014 року (фактично відшкодоване 20.05.2015 року), за липень 2014 року (фактично відшкодоване 31.08.2015 року), за вересень 2014 року (фактично відшкодоване 31.08.2015 року), за серпень 2014 року (фактично відшкодоване 30.09.2015 року), за листопад 2014 року (фактично відшкодоване 04.12.2015 року).

Судами досліджено та встановлено заявлену до стягнення суму пені, яка співпадає із сумою заявленою позивачем в уточнених позовних вимогах.

Проблемою даного спору є питання строку звернення до суду, яке за позицією суду апеляційної інстанції не вирішено судом першої інстанції, про що у відзиві на касаційну скаргу зазначає податковий орган та спосіб судового захисту обраний позивачем.

Щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права.

На момент звернення Товариством із позовом, 12 травня 2016 року за діючими на той час положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Податковий орган, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, посилається на пропуск позивачем саме шестимісячного строку, та на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання першого відповідача у справі про залишення позову без розгляду внаслідок пропуску строку звернення до суду, при цьому відлік цього строку здійснюють від останньої дати фактичного відшкодування податку на додану вартість, за який нарахована пеня, а саме 04 грудня 2015 року.

Вказуючи на це процесуальне порушення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції також не здійснює оцінку наявності або відсутності підстав для залишення позову без розгляду, не здійснює аналіз наявних «інших» на відміну від встановлених процесуальним законом норм, які регулюють це питання, не досліджує склад податкового правопорушення по нарахуванню заявленої до стягнення пені, натомість здійснює розгляд апеляційної скарги по суті.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили (не розглянули) клопотання першого відповідача у справі про залишення позову без розгляду, внаслідок пропуску строку звернення до суду, не встановили наявність або відсутність обставин, які призводять до цього процесуального рішення та мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статті 43 Податкового кодексу України, якою врегульовані умови повернення помилково та /або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.

Системний аналіз положень статті 43 разом та пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, призводить до висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Умови, порядок та строки відшкодування пені також встановлені Законом, зокрема повернення коштів шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку встановлене пунктом 43.4 статті 43 цього Кодексу.

В контексті наведених норм судами попередніх інстанцій не дослідженні зібрані у справі докази. Увага судів попередніх інстанцій була прикута до дослідження фактичних обставин у справі, які не були спірними між сторонами, а не до пені, стягнення якої є предметом позову, з урахуванням її особливостей та правової природи пов'язаної з невиконанням Держави своїх зобов'язань.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пункти 1 та 2 статті 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №812/457/16 скасувати.

Справу №812/457/16 направити до Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник