Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №804/15691/15

адміністративне провадження №К/9901/40370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (суддя - Іванов С.М.) у справі №804/15691/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ) від 28.01.2016 №0001782201 та №0001792201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Нікопольська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 відмовлено Нікопольській ОДПІ у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків з дати отримання цієї ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у задоволенні клопотання ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 Нікопольська ОДПІ оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що неможливість сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою та, як наслідок, неможливість усунення її недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах строку наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 заявник апеляційної скарги звернувся із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, а в разі відмови у задоволенні такого клопотання просив продовжити строк на усунення недоліків, яке мотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору. На підтвердження цієї обставини було надано тимчасовий кошторис на І квартал 2017 року.

З огляду на те, що жодних належних доказів на підтвердження факту відсутності у апелянта коштів на оплату судового збору останнім надано не було, адже долучений до клопотання тимчасовий кошторис на 2017 рік виготовлений станом на 12.01.2017 та не може належним чином відобразити стан фінансового забезпечення Нікопольської ОДПІ як станом на дату винесення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, так і на час подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань.

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською ОДПІ не надано доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, враховуючи те, що Нікопольською ОДПІ не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином, суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна