Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №810/2299/16

адміністративне провадження №К/9901/37741/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєва В.І. Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 (суддя - О.І. Виноградова) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (колегія суддів: О.М. Кузьмишина, Я.Б. Глущенко, Л.О. Костюк) у справі № 810/2299/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІТАВА» до Відділення у м. Славутич Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІТАВА» (далі - Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом до відділення у м. Славутич Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання обов`язку по підготуванню та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за вересень 2015 року в сумі 3 561 334 грн 07 коп. та за грудень 2015 року у сумі 9 408 019 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) було подано відповідачу декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року та грудень 2015 року із розрахунком та заявою щодо бюджетного відшкодування, у сумі 3561334 грн 07 коп. та 9408019 грн 00 коп. відповідно. Зазначив, що відповідачем всупереч вимогам ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) своєчасно не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу, та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування. Такий висновок було складено лише 21.07.2016.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відділення у м. Славутич Броварської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо невиконання обов`язку по підготуванню та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія "ВІТАВА з бюджету за вересень 2015 р. у сумі 3561334 грн 07 коп. та за грудень 2015 р. у сумі 9408019 грн 00 коп..

Рішення судів мотивовані, тим що ОДПІ допустило бездіяльність в частині не направлення Казначейству висновку про відшкодування, заявленого позивачем бюджетного відшкодування згідно поданих податкових декларації за вересень, та грудень 2015 року, так як у відповідності до довідок камеральних перевірок вказані суми підтвердженні.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується на те, що позивач не вправі був звертатись із даним позовом до суду, так як у відповідності до податкового законодавства бюджетне відшкодування здійснюється за наслідками прийняття податковими органами відповідних рішень.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просив про залишення її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.10.2015 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015, в якій у рядку 23.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 4195218 грн 00 коп. Разом з податковою декларацією позивачем подано: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); довідку (Д6).

Крім того, 16.01.2016 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 р., в якій у рядку 23.2 задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 9 408 019 грн 00 коп. Разом з податковою декларацією за грудень 2015 р. позивачем було подано: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); довідку (Д6).

21.07.2016 відповідачем було видано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість за грудень 2015 р. № 137-20 та складено довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами камеральної перевірки.

Крім того, у цей же день відповідачем було видано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року № 140-20 та складено довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами камеральної перевірки.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання обов`язку по своєчасному підготуванню та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за вересень 2015 р. у сумі 3561334 грн 07 коп. та за грудень 2015 р. у сумі 9408019 грн 00 коп., ним було подано даний позов до суду, який був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 200.1 та 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до приписів пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно із пунктом 200.10. статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

На виконання положення пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки, серед іншого зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, заявлений позивачем в двох податкових деклараціях розмір суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню був узгоджений податковим органом, шляхом проведення камеральних перевірок, за наслідками яких складені довідки. При цьому в таких довідках визначено, що заявлена сума позивачем підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОДПІ, у випадку із позивачем, допустила протиправну бездіяльність, не направивши своєчасно до Казначейства висновки про нарахування позивачу суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, заявленої у податкових деклараціях за вересень та грудень 2015 року.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не вправі був звертатись із даним позовом до суду, так як у відповідності до податкового законодавства бюджетне відшкодування здійснюється за наслідками прийняття податковими органами відповідних рішень, то вони вважаються Верховним Судом необґрунтованими, так як позивач не просив в позові стягнути на його користь суму податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню. Предметом позову визначена протиправна бездіяльність щодо несвоєчасного (з порушенням строку) направлення до Казначейства висновків про перерахування узгоджених сум податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду