Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа №818/418/17

касаційне провадження №К/9901/5097/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представників:

позивача - Скубири О.М.

відповідача - Бабинця М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 (суддя Павлічек В.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.) у справі № 818/418/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2017 № 0000064600 та від 07.03.2017 № 0000074600.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 14.06.2017 позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2017 залишив без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся 27.10.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 205 Кримінального кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, які б достовірно підтверджували отримання ним відповідного активу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за вересень 2015 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грос ЛКМ» та грудень 2015 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південно-Східний Проект ЛТД», Приватним підприємством «Неоліт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-сучасні технології», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Передовик», Приватним підприємством «Квазар», за результатами якої складено акт від 21.02.2017 № 6/28-10-50-10-10.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грос ЛКМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південно-Східний Проект ЛТД», Приватного підприємства «Неоліт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-сучасні технології», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Передовик», Приватного підприємства «Квазар» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався на відсутність протягом 2015 року операцій із ввезення на митну територію України товарно-матеріальних цінностей, які по ланцюгу постачались на адресу Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» та придбання яких було предметом податкового контролю, а також наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів у ланцюгах постачання.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 07.03.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000074600, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314057,00 грн. за основним платежем та 157028,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000064600, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 348952,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 174476,00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні показників податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних поставок, судові інстанції врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових та податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів вантажного автомобіля; наказів та посвідчень про відрядження водіїв; декларацій про прийняття вантажу; експрес-накладних.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Публічним акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Грос ЛКМ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Південно-Східний Проект ЛТД», Приватним підприємством «Неоліт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта-сучасні технології», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Компанія «Передовик», Приватним підприємством «Квазар» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 818/418/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк