Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №806/638/16

адміністративне провадження №К/9901/12958/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/638/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду, прийняту 10 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Попової О.Г., суддів Токаревої М.С., Семенюка М.М. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, прийняту 16 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів Євпак В.В., Капустинського М.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 заявив такі позовні вимоги:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України (далі - МО) щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності другої групи з 04 липня 2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язати МО вирішити питання щодо призначення йому, як інваліду 2 групи з 04 липня 2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразової грошової допомоги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житмирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними дії МО щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язано МО нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 04 липня 2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Як встановлено, ОСОБА_1 проходив службу на території Республіки Афганістан у в/ч п.п.71176 у період з 07 вересня 1982 року по 24 вересня 1982 року.

Відповідно до довідки з акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 354933 від 01 серпня 2013 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності довічно -поранення (контузія), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11 червня 2013 року № 1455 підтверджено, що осколкові поранення голови, правої руки, живота та лівої ноги, ЗЧМТ (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи.

Указані документи скеровані до Житомирського обласного військового комісаріату.

Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що підстав для подання пропозиції Міністру оборони України щодо призначення допомоги немає, оскільки редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на заявника не поширюється (звільнений до 1 січня 2007 року), а тому підстав для розгляду поданих документів не вбачається. Документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 499.

Суди дійшли висновку про задоволення позову з огляду на те, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби. Отже, позивач як військовослужбовець отримав захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

При цьому, суди вказали, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

У касаційній скарзі відповідач, МО, заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечення проти касаційної скарги не надходили.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу звільнення.

Разом з тим, порядок, у якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про зобов'язання МО нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975.

Так, вказаний нормативно-правовий акт у спірних правовідносинах не належить застосовувати, оскільки відповідно до пункту другого Постанови № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до довідки з акта огляду МСЕК інвалідність позивачу встановлено 01 серпня 2013 року.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 01 серпня 2013 року, Порядок № 975 ще не був прийнятий, тому застосовувати у спірних правовідносинах належить Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Отже, суди помилково дійшли висновку про застосування у спірних правовідносинах Порядку № 975.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача, крім визнання дій протиправними, шляхом задоволення заявленої ним вимоги та зобов'язання МО вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Судові рішення належить частково скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 262, 263, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 825/551/16 скасувати у частині зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи з 04 липня 2013 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Ухвалити нове рішення у зазначеній частині про задоволення позову.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду