Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №727/2865/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №727/2865/17

адміністративне провадження №К/9901/568/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Смотрицький В.Г.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді - Боровицький О.А., Сушко О.О.),

у адміністративній справі №727/2865/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Управління ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними; зобов'язати при обрахунку та виплаті пенсії враховувати, що категорія посади, на якій вона працювала під час проходження державної служби, фактично прирівнюється до посади головного бухгалтера; зобов'язати відповідача виконати з 15 травня 2014 року перерахунок та виплату призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), з урахуванням усіх складових заробітної плати відповідно до відомостей про заробітну плату, в тому числі: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 70 % суми заробітної плати, з урахуванням фіксованої індексації пенсії і продовжувати враховувати вказані складові заробітної плати при обчисленні пенсії протягом всього часу її виплати та дії норм права, які регулюють дані правовідносини.

В обґрунтування позову зазначила, що при призначенні їй пенсії відповідачем не враховано всі складові заробітної плати, яку вона отримувала, внаслідок чого розмір призначеної їй пенсії занижено. З даного приводу вона неодноразово зверталась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з метою приведення її розміру у відповідність до чинного законодавства, однак їй було відмовлено, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» не передбачено врахування виплати матеріальної допомоги та індексації грошових доходів при обчисленні пенсії державного службовця. Вважає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії та приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства є неправомірною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та грубо порушує її конституційне право на соціальне забезпечення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2017 року позовні вимоги в частині періоду з 15 травня 2014 року по 21 вересня 2016 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця. Зобов'язано Управління ПФУ виконати з 22 вересня 2016 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), з урахуванням усіх складових заробітної плати відповідно до відомостей про заробітну плату, в тому числі: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 70% суми заробітної плати, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що чинним законодавством не передбачено проведення будь-яких перерахунків пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому підстави для задоволення позову є необґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

За перевіркою матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом зазначила, що при призначенні їй пенсії Управлінням ПФУ не враховано всі складові її заробітної плати, а саме: допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати, в результаті чого розмір її пенсії занижено. З даного приводу вона неодноразово зверталась до Управління ПФУ із заявами про перерахунок призначеної їй пенсії з метою приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства, однак, їй було відмовлено.

Вирішуючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмова Управління ПФУ щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії державного службовця з урахуванням усіх складових заробітної плати, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації є протиправною, оскільки вказані виплати повинні враховуватися в заробіток позивача для обчислення пенсії.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, оскільки вони дійшли його без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин та перевірки їх доказами, що мають значення для вирішення даної справи.

Зобов'язуючи Управління ПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), з урахуванням усіх складових заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач отримувала заробітну плату до складу якої входили матеріальна допомога на оздоровлення, виплати на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати, з яких нараховувалися та сплачувалися страхові внески, а тому вказані виплати повинні враховуватися в заробіток позивача для обчислення пенсії. При цьому, послався на відомості про заробітну плату позивача.

Однак, суд першої інстанції не навів у своєму рішенні будь-якого посилання на докази, що підтверджують вказані обставини, а тому дійшов такого висновку без дослідження та перевірки належних доказів.

Що ж стосується посилання на відомості Державного архіву Чернівецької області про заробітну плату позивача за 2000 рік, 2002-2009 роки, то вони підтверджують лише перебування позивача на посаді головного спеціаліста, однак, їх зміст не дає можливості встановити, чи входили в заробітну плату позивача матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати.

Крім того, суди не дослідили зміст поданих позивачем до Управління ПФУ заяв та доданих до них документів, відповіді на які стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з таким висновком суду першої інстанції, однак, не перевірив повноту з'ясування обставин у справі судом першої інстанції, які він вважав встановленими та такими, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Частинами другою та третьою статті 159 КАС України (в редакції, на момент прийняття рішення) встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно перевірити зміст поданих позивачем до Управління ПФУ заяв та доданих до них документів, а також на підставі допустимих доказів встановити, чи отримувала позивач матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також перевірити, чи здійснювались з вказаних виплат відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, що є обов'язковою умовою врахування цих виплат для обчислення пенсії державного службовця.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду