ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №234/1116/16-а

адміністративне провадження №К/9901/13962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 234/1116/16-а

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Краматорської міської ради, Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради, Міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконати певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 25 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві заявив вимоги про:

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Краматорської міської ради (далі - виконком) щодо відмови у наданні дозволу на влаштування у нежилому приміщенні індивідуального (автономного) опалення;

- зобов'язати виконком надати дозвіл на влаштування у нежилому приміщенні індивідуального (автономного) опалення.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 24 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення у будинку № АДРЕСА_1, що знаходиться в арці житлового будинку.

07 червня 2010 року Краматорським відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Донецькій області проведено захід з державного енергетичного нагляду на енергетичних об'єктах - нежитлових приміщень належних ОСОБА_1, за результатами якого складено акт № 02/15-0173. Вказаним заходом встановлено, що нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1, розміщені в жилому будинку АДРЕСА_1 та знаходяться в підвальному приміщенні на 1 та 2 поверхах. Право власності на вказані приміщення позивач набув шляхом викупу державного комунального майна, об'єкт приватизації - арочне і напівпідвальне приміщення, вбудоване - прибудоване до жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Також встановлено, що квартира позивача за адресою: АДРЕСА_1, № 530 відключена від централізованого опалення з травня 2009 року. Дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення відсутній.

16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради з заявою про відключення від системи центрального опалення та встановлення автономного опалення в 3-х нежитлових приміщеннях по АДРЕСА_1 та майстерні по виготовленню ключів в арці № 3.

22 жовтня 2015 року Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради (Міська міжвідомча комісія з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання) за результатами розгляду вказаної заяви позивача надало відповідь, в якій зазначило, що відключення від системи центрального опалення дозволяється тільки на будинок повністю або групу будинків. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Краматорської міської ради про надання дозволу на встановлення індивідуального опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

29 грудня 2015 року виконавчий комітет Краматорської міської ради надіслав відповідь на вказане звернення, в якому повідомив позивача про те, що діюче законодавство унеможливлює відключення від ЦО і ГВП окремих квартир у багатоквартирному будинку і передбачає можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку. Також у вказаному листі відповідач зазначив, що пунктом 25 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові, оскільки ОСОБА_1 відключився від централізованого опалення з порушенням передбаченого законодавством порядку.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що суд помилково розглянув питання, яке не було предметом спору - щодо відключення від централізованого опалення, а не питання надання дозволу на індивідуальне опалення. Також, позивач вказує, що суд не застосував необхідні норми Законів та Конституції України.

Заперечень проти касаційної скарги не надано.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декілька джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила).

На виконання присів пункту 25 Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 затверджено Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок).

Порядком визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку (секції, під'їзду) або його окремих приміщень при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 до Порядку були внесені зміни, загальний зміст яких зводиться до можливості відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень.

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що рішення про улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання Комісія приймає разом із рішенням щодо відключення від мереж ЦО і ГВП.

Для прийняття такого рішення необхідна наявність, зокрема, рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення, яке підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Оскільки підтриманого всіма власниками рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення до Комісії не було надано, підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 у Комісії не було.

Вказане спростовує доводи касаційної скарги, що суд розглянув питання про відключення від мережі централізованого опалення, яке не стосується спору.

Також, заявник зазначив, що існує судове рішення в іншій справі, яке має преюдиційне значення, у якому встановлено правомірність його дій щодо відключення від мережі централізованого опалення.

Так, у справі № 905/8973/13 господарський суд Донецької області рішенням від 18 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 14 квітня 2014 року, відмовив у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» та Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання за свій рахунок відновити системи централізованого опалення у власному нежитловому приміщенні в будинку АДРЕСА_1.

Суд не погоджується з доводами заявника касаційної скарги відносно того, що зазначене рішення має преюдиційне значення у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Крім того, суд звертає особливу увагу не те, що у статті 72 КАС України йде мова про звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, але не про обов'язковість правових висновків суду в іншій справі.

При цьому, у справі № 905/8973/13 не було встановлено фактичних обставин, відмінних від обставин, встановлених у справі, яка розглядається.

Так, у справі № 905/8973/13 встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 дозволу на відключення від мереж централізованого опалення.

Крім того, суд зазначає, що рішення у спірних правовідносинах уповноважена приймати саме Міська міжвідомча комісія з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, у зв'язку з чим суд не може погодитись із твердженням позивача, що зазначену Комісію до участі у справі залучено помилково.

Заявник посилається на порушення його прав, як власника, розпоряджатись майном на свій розсуд, обирати вид необхідних послуг.

З цього приводу, суд звертає увагу, що вказані права можуть бути реалізовані за певних умов та з дотриманням встановленої процедури, визначених, зокрема, у Правилах та Порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 25 травня 2016 року у справі № 234/1116/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду