Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №824/495/13

адміністративне провадження №К/9901/4613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.09.2014 (головуючий суддя Маренич І.В.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 (головуючий суддя: Смілянець Е.С., судді: Залімський І.Г, Сушко О.О.)

у справі № 824/495/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Балакком (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.12.2012: № 0006230152, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 19601,83 грн. (10 % грошового зобов'язання у сумі 196018,23 грн.); № 0006220152, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 51300,59 грн. (20 % грошового зобов'язання у сумі 256502,95 грн.)

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.09.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм: підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75, пункту 76.1 ст. 76, пунктів 79.1 та 79.2 ст. 79, ст.. 86 та пункту 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст.ст.2 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). За доводами касаційної скарги судами попередніх інстанцій не було враховано обставин невідповідності акта камеральної перевірки нормам ст. 86 ПК України; проведення камеральної перевірки у порушення строків, встановлених пунктом 200.10 ст. 200 ПК України; проведення камеральної перевірки з питань, які виходять за межі предмету такого виду перевірки; невчасного розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення - рішення про результати розгляду направлено 19.02.2013, тоді як останній день строку розгляду 18.02.2013.

Відповідач не реалізував своє право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 19601,83 грн. та 51300,59 грн. згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2012: № 000623152 та № 000622152 відповідно, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 12.12.2012 № 1586/15-3/30501814. Згідно цих висновків позивач порушив норми пункту 50.1 ст. 50, пункту 57.1 ст. 57, пункту 203.2 ст. 203 ПК України, зокрема: сплата самостійно узгоджених податкових зобов'язань із ПДВ на загальну суму 256502,95 грн. із затримкою від 37 до 58 днів; та 196018,23 грн. - від 3 до 25 днів.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин. з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (підпункт 75.1.1 цього пункту).

Підпунктом 75.1.2 цього пункту встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 76.1 ст. 76 ПК, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Зміст вищевказаних норм свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

До 01 січня 2017 року (до внесення змін до ст. 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій при вирішення спору не звернули увагу на такий зміст правового регулювання вищевказаних норм. За встановлення у судовому процесі обставин того, що предметом камеральної перевірки позивача була виключно своєчасність сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання із ПДВ, суди зробили помилковий висновок про правомірність такої перевірки, а отже і відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 цієї статті).

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Балакком» задовольнити.

Скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задовольнити: скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 № 0006230152 та від 18.12.2012 № 0006220152.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко