Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №808/9460/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 808/9460/14

адміністративне провадження № К/9901/19457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/9460/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
17.03.2015 (суддя Сацький Р. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 (головуючий суддя Баранник Н. П., судді:

Малиш Н. І., Щербак А. А.),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" (далі - позивач, ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000864710 від
08.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС вказує, що на підтвердження реальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентом у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинення операцій з ПАТ "Кримський содовий завод" у березні, квітні 2014 року. Зазначає про безпідставність тверджень відповідача щодо того, що контрагент не став на податковий облік на території України, тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України. На думку позивача, у Товариства є всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом, який зареєстрований на території АР Крим. Просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, податковий орган стверджує, що за наслідками перевірки відповідачем встановлені порушення Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року суми податку на додану вартість по господарських операціях з ПАТ "Кримський содовий завод", оскільки такий контрагент не задекларував та не сплатив до бюджету суми ПДВ у березні, квітні 2014 року. Контрагент ПАТ "Кримський содовий завод" перебував на обліку в ДПІ на території Автономної республіки Крим. Відповідно до Закону України від 15.04.2014 №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України", території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, їх надра визнано тимчасово окупованою територією. Контрагент позивача - ПАТ "Кримський содовий завод" - не зареєстрував своє місцезнаходження на материковій частині України (відповідно до наказу Мін'юсту від 14.03.2014 № 525/5), а тому втратив можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України. Тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України. Оскільки контрагент позивача не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ, не сплатив його до бюджету, позивач не має права на включення сум ПДВ по таких операціях до податкового кредиту. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №808/9460/14.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи відповідача, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки, запереченнях на позов, апеляційній скарзі. У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Позивач наголошує, що Товариством виконано обов'язок з податкового оформлення господарської операції, доводи позивача підтверджуються належними доказами.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/9460/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 24.11.2020.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання реальності та повноти відображення в податковому обліку господарських відносин з платником податків ПАТ "Кримський содовий завод" за березень, квітень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.11.2014 №371/28-04-47/00191224.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2014 року у розмірі 345966,00грн.

Податковий орган вважав, що заявлена сума до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року в розмірі 345966,00грн. не підтверджена внаслідок того, що:

до складу податкового кредиту березня, квітня 2014 року було включено податкові накладні за березень, квітень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентом, яким не задекларовано та не сплачено до бюджету суми ПДВ - ПАТ "Кримський содовий завод" на загальну суму ПДВ 345 966,00грн. ;

підприємство ПАТ "Кримський содовий завод" відповідно до Наказу № 525/5 не став на податковий облік на території України, тобто, зазначений контрагент припинив виконання обов'язків платників податків відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, втратив можливість задекларувати і сплатити свої податкові зобов'язання до бюджету України;

декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року відсутні в податкових базах, а отже не відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з підприємством на території України, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН;

підприємство ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" не мало підстав до включення виписаних податкових накладних зазначеного контрагента до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0000864710, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість в сумі 345966,00грн. та застосовано штрафні санкції розмірі 172983,00грн.

ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивач має право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які отримані від постачальника і є вірно оформленими, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10000грн., та за тими податковими накладними, які не зареєстровані в ЄРПН, але на які подані заяви із скаргами на такого постачальника. Позивач виконав вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та направив податковому органу відповідну скаргу з додатками. Суди зауважили, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам. При цьому, нормами Податкового кодексу України не обмежено право врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Пунктом 135.4 статті 135 ПК України.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судами констатовано, що відповідно до акту перевірки у податкового органу відсутні зауваження до первинних документів по взаємовідносинам ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" з ПАТ "Кримський содовий завод" у березні, квітні 2014 року. З вказаного слідує, що всі первинні документи відповідають чинному законодавству, зокрема, складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 цієї статті ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 цієї статті ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вказано судами, всі податкові накладні, виписані ПАТ "Кримський содовий завод" в адресу ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами встановлено та сторонами не заперечується, що позивач виконав вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та направив податковому органу відповідну скаргу з додатками.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 2 Розділу 20 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пунктом 11 підрозділу 2 Розділу 20 Податкового кодексу України.

В обґрунтування висновків за наслідками проведеної перевірки, відповідач зазначає про неподання контрагентом ПАТ "Кримський содовий завод" декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2014 року і відсутність сплати податкових зобов'язань останнім до бюджету України. Податковий орган посилається на норми Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 № 1636-VII.

Розглянувши вказані доводи, суди з'ясували, що господарські операції між позивачем та його контрагентом виникли ще у грудні 2013року, період, що перевірявся податкової інспекцією стосується виконання умов укладеного договору в березні-квітні 2014 року, тобто в той час, коли Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" прийнято не було, а тому його норми не можуть розповсюджуватись на спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі.

Відтак, норми податкового законодавства не передбачають того, що у разі не реєстрації контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупці, які не отримали податкові накладні від цих постачальників, але подали заяви із скаргами на таких постачальників, втрачають право на відображення у складі податкового кредиту - сум ПДВ за цими податковими накладними. Крім того, Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також, Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентом платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування за платежем податок на додану вартість в сумі 345966,00грн. та застосовано штрафні санкції розмірі 172983,00грн.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів, відповідачем не вказано.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаного, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі №808/9460/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду