Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №620/4247/18 Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №620/42...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №620/4247/18



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 620/4247/18

адміністративне провадження № К/9901/12632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у складі судді Бородавкіної С. В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
03.04.2019 у складі колегії суддів: Вівдиченко Т. Р. (суддя-доповідач), Губської О. А., Костюк Л. О. у справі №620/4247/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, третя особа - Концерн ''Військторгсервіс'' про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач 1, Міноборони), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - відповідач 2, РВ ФДМ по Чернігівській області), третя особа - Концерн ''Військторгсервіс'', в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони про відмову у погодженні внесення об'єкта малої приватизації - ''будівля магазину'', що знаходиться по АДРЕСА_1, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, №503/8/1006 від 23.10.2018 та зобов'язати Міноборони погодити включення вказаного об'єкту до відповідного переліку згідно з законом;

1.2. визнати протиправною бездіяльність РВ ФДМ по Чернігівській області при розгляді заяви ОСОБА_1, зареєстрованої за №ЗП/355 від 09.10.2018 та зобов'язати включити до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, об'єкт зазначений у ній.

2. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2019, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
03.04.2019, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міноборони про відмову у погодженні внесення об'єкта малої приватизації - ''будівля магазину'', що знаходиться по АДРЕСА_1, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, №503/8/1006 від 23.10.2018 та зобов'язання Міноборони погодити включення вказаного об'єкту до відповідного переліку згідно з законом - закрито.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Будівля магазину, що знаходиться по АДРЕСА_1 перебуває у власності держави в особі Міноборони України (форма власності - загальнодержавна), що підтверджується відповідним свідоцтвом від 15.10.2003 та згідно з довідкою від
14.01.2019 №8 обліковується на балансі філії ''Військторг''.

3.2. Рішенням Міноборони від 23.10.2018 №503/8/1006 відмовлено РВ ФДМ по Чернігівській області у погодженні внесення вказаної будівлі магазину до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

4. В основу прийняття судових рішень про закриття позовних вимог в частині покладені висновки судів попередніх інстанції про те, що у позивача наявний майновий інтерес у набутті права власності на будівлю магазину шляхом приватизації державного майна, яке на разі належить на праві господарського відання третій особі. Тому, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі відсутній публічно-правовий спір, проте, наявний спір про захист цивільного права, розгляд якого повинен здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач - ОСОБА_1, подав касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що предметом даного позову є рішення Міноборони про відмову в погодженні внесення будівлі магазину до переліку об'єктів малої приватизації, яке було прийняте ним як суб'єктом владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій, що свідчить саме про публічно-правовий характер спірних правовідносин. Крім того, скаржник наполягає на тому, що оспорюване рішення стосується невизначеного кола осіб, а не лише майнових інтересів позивача. Натомість, наявність у позивача майнового інтересу у спірних правовідносинах, на думку останнього, не є безумовною ознакою для віднесення спору до категорії цивільно-правових.

5.2. Крім того, позивач подав клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верхового Суду з підстав порушень правил предметної юрисдикції під час її розгляду.

6. Відповідач 1 - Міноборони, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

7. Відповідач 2 - РВ ФДМ по Чернігівській області та третя особа - Концерн ''Військторгсервіс'', відзивів та/або письмових пояснень на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. За правилами пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

9. Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Ужитий у цій нормі термін ''суб'єкт владних повноважень'' означає орган державної влади або орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

11. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно ті рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

12. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

13. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, згідно з частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

15. Пунктом 2 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

16. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, позивач оскаржує рішення відповідача 1 щодо відмови у погодженні внесення будівлі магазину, що знаходиться за адресою: вул. Рибалка, 1-б в смт. Десна Чернігівської області, до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

17. Відповідно до вимог частини 1 статті 30 Закону України ''Про приватизацію державного і комунального майна'' від 18.01.2018 №2269-VIII (надалі-Закон №2269-VIII), спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини 1 статті 30 Закону України ''Про приватизацію державного і комунального майна'' від 18.01.2018 №2269-VIII (надалі-Закон №2269-VIII.

18. Тому, за загальним правилом спори щодо приватизації державного майна відносяться до юрисдикції господарських судів. Винятки з цього правила можливі, якщо спори щодо приватизації виникають із публічно-правових відносин і тоді, коли ці спори, як чітко через сполучник ''та'' прописано в Законі, віднесені до компетенції адміністративних судів.

19. До таких спорів законодавець відніс спори, в яких оскаржуються процедурні питання проведення приватизації (тобто, дії відповідного суб'єкта владних повноважень на виконання делегованих йому владно-управлінських функцій під час проведення приватизації державного або комунального майна), що виникають між об'єктом приватизації і державним органом приватизації. В такому випадку відносини між сторонами не є відносинами рівноправних суб'єктів і мають ознаки публічно-правових.

20. ~law19~ визначено, що приватизація державного або комунального майна (надалі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до ~law20~ можуть бути покупцями.

21. Згідно з абзацом 2 ~law21~, порядок приватизації державного і комунального майна передбачає формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації.

22. ~law22~ передбачено, що заяви про включення об'єктів права державної власності до відповідного переліку об'єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, подаються потенційними покупцями до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об'єкта до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об'єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації.

23. Таким чином, позивач, як суб'єкт приватизації, звернувся до суду з позовом про оскарження рішення відповідача 1, прийнятого ним як органом уповноваженим управляти державним майном, яке стосується відмови у наданні згоди на приватизацію об'єкта державної власності, що означає те, що переданий позивачем на вирішення суду спір є спором щодо приватизації державного майна, який повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.

24. З огляду на характер спірних правовідносин, участь у цьому спорі суб'єкта владних повноважень не змінює його правової природи та не дозволяє стверджувати, що такий спір є публічно-правовим, оскільки будь-яких владних управлінських функцій у відношенні позивача відповідач 1 не здійснював та приймаючи оскаржуване рішення діяв виключно як орган, що уповноважений управляти державним майном.

25. Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
18.03.2020 у справі №813/2616/18.

26. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

27. Зважаючи на наявність вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційного суду не вбачає процесуальних підстав для передачі справи на її розгляд, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції, а тому у задоволенні відповідного клопотання позивача слід відмовити.

28. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

29. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

30. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлює, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та наявні підстави для закриття провадження у справі у відповідній частині позовних вимог, що передбачені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, але водночас, дійшли помилкового висновку про те, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

32. За приписами частини 1 статті 351 КАС України (в редакції, чинній до
08.02.2020), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

33. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржувані судові рішення слід змінити, а саме, з урахуванням наведених у цій постанові мотивів визначити, що даний спір належить розглядати у порядку господарського судочинства. В решті - залишити без змін.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від
15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №620/4247/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у справі №620/4247/18 змінити, а саме, з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку господарського судочинства. В решті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В. М.

Судді Єзеров А. А.

Чиркін С. М.
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати