Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №160/2867/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа №160/2867/19

адміністративне провадження №К/9901/28845/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/2867/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною і стягнення середнього заробітку

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Тулянцевої І. В. )

і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Сафронової С. В., суддів Мельника В. В., Чепурнова Д. В. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - "ГУ НП в Дніпропетровській області"), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного проведення з позивачем розрахунку при звільненні;

- стягнути з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні у розмірі: 7333,32
грн.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рапорту про звільнення за власним бажанням ГУ НП в Дніпропетровській області видало наказ №341 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 10 грудня 2018 року. Разом з тим, остаточний розрахунок з позивачем відповідач здійснив 26 грудня 2018 року шляхом перерахування на його картковий рахунок заробітної плати за грудень 2018 року.

Відтак ГУ НП в Дніпропетровській області прострочило виплату належної позивачеві суми на 16 днів, а тому повинно сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі: 7333,32 грн. (заробітна плата з 9 листопада 2018 року до 30 листопада 2018 року) / 16 (робочих днів у зазначений період) х 16 (днів прострочення).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність ГУ НП в Дніпропетровській області щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- стягнув з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 грудня 2018 року до 25 грудня 2018 року в сумі: 3360,39 грн без урахування податків, зборів (обов'язкових платежів).

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не здійснив вчасного розрахунку з позивачем згідно вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), а тому повинен понести відповідальність, передбачену статті 116 Кодексу законів про працю України. Водночас суди зауважили, що спеціальним законодавством не врегульовані особливості відповідальності ГУ НП в Дніпропетровській області за несвоєчасний розрахунок з колишнім працівником поліції при звільненні, а тому до спірних правовідносин належить субсидіарно застосовувати вказані норми КЗпП України. Враховуючи те, що відповідач затримав остаточний розрахунок при звільненні з позивачем на 11 робочих днів, то суди дійшли висновку, зокрема, про стягнення з ГУ НП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 3360,39 грн його середнього грошового забезпечення з розрахунку 305,49 грн (середньоденна заробітна плата) х 11 робочих днів. Крім того, суди відхилили посилання відповідача на пункти 13,14 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року №260 (далі - "Порядок №260"), оскільки вказані норми не застосовуються до виплат грошового забезпечення, що належать працівнику поліції при звільненні зі служби, а стосуються виплат грошового забезпечення особам, що проходять службу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ГУ НП в Дніпропетровській області просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме:

- незастосування спеціального законодавства до спірних правовідносин (статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - "Постанова №988"), пунктів 13,14 Порядку №260) та безпідставне застосування загального законодавства: статей 116, 117 КЗпП України. Так, скаржник зауважує, що своєчасно виплатив позивачеві його грошове забезпечення, оскільки зробив це до останнього дня місяця, за який воно виплачується, як це випливає з положень пунктів 13,14 Порядку №260;

- суди неправильно застосували норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100"), оскільки у спірних правовідносинах належить застосовувати Порядок №260. У контексті цих доводів ГУ НП в Дніпропетровській області просило врахувати правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №818/662/17, від 21 листопада 2018 року у справі №808/928/19, від 5 грудня 2018 року у справі №814/805/17.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копія ухвали про відкриття касаційного провадження була надіслана позивачеві, проте повернулася до Суду за закінченням терміну її зберігання у поштовому відділенні. Внаслідок повторного її надсилання адвокат позивача отримав зазначену ухвалу 21 січня 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 9 листопада 2018 року переведено для подальшого проходження служби до ГУ НП в Дніпропетровській області, звільнивши з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, про що видано наказ Департаменту патрульної поліції від 31 жовтня 2018 року №1052 о/с.

Згідно витягу із наказу відповідача "По особовому складу" №341 о/с від 10 грудня 2018 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції звільнено зі служби в поліції з 11 грудня 2018 року на підставі рапорту позивача від 3 грудня 2018 року.

Позивач працював у структурі ГУ НП в Дніпропетровській області з 9 листопада 2018 року до 11 грудня 2018 року.

За довідкою про доходи від 2 квітня 2019 року №348, нараховане грошове забезпечення позивача за листопад 2018 року становить - 7444,99 грн, за грудень 2019 року - 2655,33 грн. Загальна сума виплаченої позивачу заробітної плати за листопад - грудень 2018 року складає: 10100,32 грн.

Відповідно до довідки №2021 від 24 квітня 2019 року грошове забезпечення слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції ГУ НП в Дніпропетровській області за період з 1 грудня 2018 року до 11 грудня 2018 року складало: посадовий оклад - 851,61 грн; оклад за спецзвання - 567,74 грн; надбавка за вислугу років 10% - 141,94 грн; премія - 1799,07 грн; індексація - 241,98 грн. Всього: 2655,33 грн. Сума до сплати: 2615,50 грн.

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з розрахунку на повний місяць становить 9470,12 грн.

Середньоденне грошове забезпечення станом на день звільнення - 11 грудня 2018 року становить: 305,49 грн.

Розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні зі служби у розмірі: 2615,50 ГУ НП в Дніпропетровській області провело 26 грудня 2018 року шляхом перерахування вказаної суми на картковий рахунок позивача, що не заперечується відповідачем і підтверджується довідкою ПАТ "КБ "Приватбанк".

Так, суди встановили, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 11 робочих днів (15 календарних днів).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в частиною 1 статті 47 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в Статтею 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

частини 2 статті 56 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII.

За частиною 2 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Частинами першою - другою статті указаного 94 Закону передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Приписами пункту 15 Розділу І Порядку №260 закріплено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. День звільнення вважається останнім днем служби (пункт 23 цього ж Розділу вказаного Порядку).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Положеннями пункту 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 9 Розділу І Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX.

Оскільки касаційна скарга подана ГУ НП в Дніпропетровській області до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Надаючи оцінку доводам скаржника про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин статей 116, 117 КЗпП України як загального законодавства, незважаючи на те, що відповідні правовідносини врегульовані нормами спеціального законодавства: статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію", Постановою №988 і пунктами 13,14 Порядку №260, Верховний Суд зазначає таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальне законодавство, а саме Закон України "Про Національну поліцію, Постанова №988 і Порядок №260 не врегульовують питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в Національній поліції України. Зокрема, цими нормативно-правовими актами не встановлено відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які належали до сплати звільненому поліцейському, що позбавляє таких осіб гарантій на своєчасне фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов'язків.

Водночас такі питання врегульовані КЗпП України, а саме: його статтями 116,117, які належить застосовувати до спірних правовідносин, що і було зроблено судами.

Так само Верховний Суд погоджується з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою положень абзацу другого пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", яким визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Так, суди правильно зазначили, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ/поліції норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18 і від 13 червня 2018 року у справі №508/79/16-а.

Оскільки судами встановлено, що позивач звільнений зі служби з 11 грудня 2018 року, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 26 грудня 2018 року, то суди дійшли правильного висновку про порушення ГУ НП в Дніпропетровській області вимог статті 116 КЗпП України, що повинно мати наслідком застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Крім того, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що він своєчасно виплатив позивачеві грошове забезпечення з огляду на положення пунктів 13,14 Порядку №260, слід зазначити таке.

Пунктами 13,14 Порядку №260 передбачено, що виплата грошового забезпечення, зокрема, поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 7 числа за минулий місяць. У разі якщо день виплати грошового забезпечення поліцейським збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вказані норми не застосовуються до виплат грошового забезпечення, що належать працівнику поліції при звільненні зі служби, а стосуються виплат грошового забезпечення особам, що проходять службу.

Відтак Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про своєчасне здійснення відповідачем розрахунку з ОСОБА_1, які обґрунтовані посиланнями на пункти 13,14 Порядку №260.

Стосовно доводів ГУ НП в Дніпропетровській області про неправильне застосування судами норми Порядку №100 для розрахунку суми середнього грошового забезпечення позивача за час затримки при звільненні, оскільки у спірних правовідносинах належить застосовувати Порядок №260, Верховний Суд зазначає таке.

Наводячи зазначені аргументи скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №818/662/17, від 21 листопада 2018 року у справі №808/928/19, від 5 грудня 2018 року у справі №814/805/17. У цих постановах розмежовуються підстави для застосування Порядків №100 і №260 до поліцейських з огляду на момент виникнення у них права на отримання відповідних виплат та дію указаних Порядків у часі, а відтак і застосування робочих або календарних днів для обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських згідно зазначених Порядків.

Порядок №100 застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту цього Порядку). Натомість Порядок №260 визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вказано у пункті 8 Порядку №100, можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з кількості саме календарних, а не робочих, днів, має бути прямо передбачена законодавством.

Таким законодавством у цьому випадку є Порядок №260, який набрав чинності 27 травня 2016 року.

Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення поліцейських.

Суди першої та апеляційної інстанцій викладеного не врахували і не застосували Порядок №260, з аналізу положень якого випливає, що для розрахунку як середньоденного, так і загального розміру середнього грошового забезпечення належить використовувати не робочі, а календарні дні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування календарних днів випливає з правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах, на які посилається ГУ НП в Дніпропетровській області у касаційній скарзі в контексті доводів про неправильне застосування судами Порядку №100, а також у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №14/805/17, від 20 лютого 2019 року у справі №814/1440/16 і від 19 березня 2020 року у справі №360/4086/18.

З викладеного також можна зробити висновок, що Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для поліцейських. Тобто суди повинні застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100, залежно від кожного окремого випадку з обов'язковим урахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення поліцейським, визначеного Порядком №260.

Незастосування судами у цій справі особливостей розрахунку середньоденного і загального розміру середнього грошового забезпечення, встановлених Порядком №260, призвело до неправильних розрахунків, здійснених судами.

Відтак Верховний Суд, не виходячи за межі повноважень, встановлених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне здійснити відповідний розрахунок самостійно, що вбачається можливим з огляду на достатність обставин, встановлених у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, суди встановили, що за довідкою про доходи від 2 квітня 2019 року №348, нараховане грошове забезпечення позивача за листопад 2018 року становить - 7444,99 грн, за грудень 2019 року - 2655,33 грн. Загальна сума виплаченої позивачу заробітної плати за листопад - грудень 2018 року складає: 10100,32 грн.

Також суди встановили, що позивач працював у ГУ НП в Дніпропетровській області з 9 листопада 2018 року до 11 грудня 2018 року, тобто 33 календарних дні.

Крім того, судами встановлено, що кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 11 робочих днів (15 календарних днів).

Указаних даних достатньо для того, щоб виправити помилки, допущені судами, в частині визначення середньоденного і загального розміру середнього грошового забезпечення за період з 11 грудня 2018 року до 25 грудня 2018 року, на яке має право позивач.

Стосовно розміру середньоденного грошового забезпечення, що визначений у довідці №2021 від 24 квітня 2019 року (305,49 грн), який був застосований судами, то суди не перевіряли його правильність з огляду на вказане правове регулювання, що також дає підстави для перевірки його Верховним Судом на підставі встановлених судами обставин.

Так, застосовуючи алгоритм визначення середньої заробітної плати для працівників, які пропрацювали в установі менше двох календарних місяців, встановлений пунктами 2,8 Порядку №100, а також особливості виплати грошового забезпечення поліцейським з огляду на необхідність застосування саме календарних днів у відповідних розрахунках, що випливає з Порядку №260, необхідно здійснити такі розрахунки:

- середньоденне грошове забезпечення: 306,07 грн (10100,32 грн / 33 календарних дні служби);

- загальний розмір середнього грошового забезпечення за період з 11 грудня 2018 року до 25 грудня 2018 року: 4591,05 грн (306,07 грн х 15 календарних днів).

Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаного правового регулювання і встановлених судами обставин становить: 4591,05 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими лише в частині неправильного розрахунку суми середнього грошового забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні, тому відповідно до частини 4 статті 351 КАС України, Верховний Суд вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у мотивувальній та резолютивній частинах щодо вказаних позовних вимог.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, а також в резолютивній частині, виклавши абзац третій рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у такій редакції:

"Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 грудня 2018 року до 25 грудня 2018 року в сумі: 4591 (чотирьох тисяч п'ятсот дев'яносто однієї) гривні 5 копійок без урахування податків, зборів (обов'язкових платежів)".

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду