ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/20463/15

адміністративне провадження №К/9901/28848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 року (Судді: В.А. Кузьменко, Р.О. Арсірій, О.П. Огурцов),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року (Судді: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.),

у справі № 826/20463/15

за позовом Приватного підприємства «Айленд»

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними щодо не реєстрації податкової накладної, та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2015 року Приватне підприємство «Айленд» (далі - позивач, ПП «Айленд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про визнання протиправним неприйняття податкової накладної від 09 червня 2015 року № 13 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції від 22 серпня 2015 року № 1 та вважати податкову накладну від 09 червня 2015 року № 13 прийнятою та зареєстрованою 22 серпня 2015 року (арк. справи 3).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року адміністративний позов задоволений, визнані протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової накладної Приватного підприємства «Айленд» від 09 червня 2015 року № 13 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, та вважати прийнятою та зареєстрованою податкову накладну Приватного підприємства «Айленд» від 09 червня 2015 року № 13 в Єдиному реєстрі податкових накладних 22 липня 2015 року (арк. справи 37-40, 92-95).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив на неврахування судами того, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 09.06.2015 року № 13 стала відсутність укладеного між позивачем та податковим органом Договору про визнання електронної звітності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 28 вересня 2018 року справа розглядається в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2015 року позивач, з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних подав до єдиного вікна подання електронної звітності ДФС України засобами телекомунікаційного зв'язку податкову накладну від 09.06.2015 року № 13, виписану для ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» на загальну суму 80 981,95 грн., у тому числі: ПДВ - 13 496,99 грн.

Згідно з квитанцією № 1 від 22.07.2015 року, документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, однак не прийнято відповідачем, у зв'язку із встановленою помилкою: «Помилка-порушення вимог п. 201.8 та 201.10 ст. 201 ПКУ, а саме: продавець не був платником ПДВ 22.07.2015 року. Дата анулювання свідоцтва ПДВ: 21.07.2015р.».

Задовольняючи адміністративний позов суди виходили з того, що відмова податкового органу в прийнятті податкової накладної з визначених відповідачем в квитанції підстав не передбачена діючим законодавством. Колегія суддів суду касаційної інстанції, погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ (п. 201.8 ст. 201 ПКУ).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок).

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 10 Порядку, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Як вказувалось судом вище, підставою для відмови відповідачем у прийнятті податкової накладної стало те, що позивач з 22.07.2015 року не був платником ПДВ, внаслідок анулювання його свідоцтва ПДВ 21.07.2015 року, проте Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних № 1246 не передбачає таку підставу для відмови у прийнятті податкової накладної, а податкова накладна оформлена відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

До того ж суд звертає увагу, що у відповідності до п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ, а станом на дату складання податкової накладної позивач був платником ПДВ.

До того ж, в доводах касаційної скарги відповідач зазначає взагалі іншу підставу для неприйняття відповідачем податкової накладної, а саме на «не укладення позивачем договору про визнання електронної звітності», яка не була підставою, визначеною в квитанції для не прийняття відповідачем податкової накладної.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі № 826/20463/15, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко