Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2018 року у справі №810/2672/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №810/2672/17

адміністративне провадження №К/9901/56659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2672/17

за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Кузьменка В. В., суддів: Василенко Я. М., Степанюка А. Г.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправною відмову в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту (по АДРЕСА_1), зобов'язати надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту (в житловому масиві за адресою: АДРЕСА_1).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено, позивач приймав участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30 січня 2015 року та довідкою військової частини А2167 Міністерства оборони України від 21 серпня 2017 року № 7637.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з постанови Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року в адміністративній справі № 810/2210/16, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на території колишнього військового містечка № 50.

У свою чергу, розглянувши заяву ОСОБА_1, Київська обласна державна адміністрація, надала відповідь (лист від 10 лютого 2016 року №27.48.2), в якій відмовила заявнику у задоволені його вимог та роз'яснила порядок звернення зацікавленої особи, яка має намір одержати у користування земельну ділянку, визначений статтями 123 та 122 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 вважаючи відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, в ході розгляду адміністративної справи № 810/2210/16 судом було встановлено, що відповідач не заперечуючи те, що саме він є розпорядником земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди колишнього військового містечка №50, зазначив, що КОДА не може задовольнити заяву позивача, оскільки землі, з яких останній бажає отримати у власність земельну ділянку, є землями лісового фонду і, відповідно до українського законодавства, не можуть бути передані особі для індивідуального житлового будівництва. Крім того, відповідач також вказав, що зазначені землі знаходяться поза межами населеного пункту, і виділення в межах таких земель земельних ділянок для індивідуальної забудови суперечить статтям 38 та 39 ЗК України.

Водночас, як вбачається зі змісту постанови суду від 08 серпня 2016 в адміністративній справі № 810/2210/16, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою АДРЕСА_1.

Вказане рішення суду набрало законної сили 30 серпня 2016 року.

02 листопада 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою та клопотанням про передання йому у власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га, та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, на території земель Фурсівської сільської ради Білоцерківського району за межами с. Фурси, але в межах АДРЕСА_1 (далі - запитувана земельна ділянка).

В клопотанні позивач вказав, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1997 року № 747-р вся соціальна сфера колишнього військового містечка № 50 "Гайок" (далі - землі містечка № 50 "Гайок") була передана до комунальної власності, відповідно до Положення "Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ і організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891.

На вищезазначену заяву позивача, відповідачем було надано відповідь від 02 грудня 2016 року № 027.4102.2, в якій зазначено, що для розробки документації із землеустрою необхідно розробити детальний план території, який буде обов'язковим для врахування про розробці землевпорядної документації. Зроблено висновок, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Окрім того, матеріали справи підтверджено, що 02 лютого 2017 року позивач знов звернувся до відповідача із заявою про передання йому у власність земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га, та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, на території земель Фурсівської сільської ради Білоцерківського району за межами с. Фурси, але в межах АДРЕСА_1.

Позивач вважаючи відповідь КОДА від 02 грудня 2016 року № 027.4102.2 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача розробити документацію з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га кореспондує обов'язок відповідача надати такий дозвіл або прийняти вмотивоване рішення про відмову у його видачі.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення щодо відмови в позові, зазначив, що оскільки обрана позивачем земельна ділянка є комунальною власністю Фурсівської сільської ради, та вирішення питання про її безоплатну передачу у власність належить до виключної компетенції Фурсівської сільської ради.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, вважає її необґрунтованою, у зв'язку з чим просить відмовити у її задоволенні.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Нормами ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавством встановлено право особи на звернення щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки саме до відповідного органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, тобто того органу, до компетенції якого віднесено вирішення питань щодо певної земельної ділянки. Так само, право передавати земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність встановлено також для органу, що має необхідну компетенцію, а саме відповідно до повноважень, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Тобто, визначення органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою (у тому числі безоплатно передавати у власність земельну ділянку), здійснюється виходячи з місця розташування земельної ділянки (у межах або за межами населеного пункту), цільового призначення земельної ділянки (наміру використання), та залежно від того, у чиїй власності знаходиться обрана земельна ділянка.

Розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, належить до виключної компетенції відповідної сільської, селищної або міської ради (частина 1 статті 122 Земельного кодексу України).

Натомість розпорядження земельним ділянками державної власності, за виключенням земель сільськогосподарського призначення, здійснюється обласними державними адміністраціями (якщо бажана земельна ділянка знаходиться у межах міста обласного значення) або районними державними адміністраціями.

Як встановлено, позивач просив виділити йому земельну ділянку, що знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, а саме на території колишнього військового містечка №50 "Гайок".

Розпорядженням Білоцерківської РДА від 07.07.2005 №287 на підставі постанови Міністерства оборони України від 14.10.2005 №11938/3 та протоколу №8 від
11.10.2005 засідання Постійно діючої комісії з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільнилися у ході реформування Збройних Сил України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-Р, із землекористування Білоцерківської КЕЧ було вилучено земельні ділянки військового містечка №50 загальною площею 330 га та передано вилучені землі до земель запасу Фурсівської сільської ради (а. с. 82).

Рішенням Фурсівської сільської ради від 10.08.2006 №2-49 земельні ділянки військового містечка №50 було зараховано до земель запасу Фурсівської сільської ради (а. с. 83).

Управління Держземагентства у Білоцерківському районі листом від 17.03.2015 №31-1005-0.4-2036/2-15 підтвердило, що земельна ділянка, зазначена на схемі планування містечка "Гайок" розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Фурсівської сільської ради (а. с. 84).

Згідно листа Відділу Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області, земельна ділянка колишнього військового містечка №50 знаходиться за адміністративними межами міста Біла Церква (а. с. 86).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що землі колишнього військового містечка №50, на території якого знаходиться обрана позивачем земельна ділянка, є комунальною власністю Фурсівської сільської ради Білоцерківського району і не входять до території м. Біла Церква.

Враховуючи положення частини 1 статті 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, компетенція з розпорядження (у тому числі з передачі у власність) земельними ділянками, розташованими у межах колишнього військового містечка №50, належить до виключної компетенції Фурсівської сільської ради Білоцерківського району.

Обрана позивачем земельна ділянка є комунальною власністю Фурсівської сільської ради, та вирішення питання про її безоплатну передачу у власність належить до виключної компетенції Фурсівської сільської ради, а не Київської міської державної адміністрації.

Посиланням позивача на ту обставину, що земельна ділянка колишнього військового містечка № 50 перебуває у межах міста Біла Церква Київської області, оскільки житлові будинки, інші будівлі та споруди, що розташовані на ній, мають міську адресу та нумерацію та об'єднані єдиною мережею комунікацій, апеляційним судом надано належну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.

Так, факт того, що будівлям та спорудам, які знаходься у межах колишнього військового містечка № 50, землі якого передані у комунальну власність Фурсівської сільської ради, було присвоєно міську адресу, сам по собі не свідчить про зміну власника відповідних земельних ділянок. Визначальним для спірних правовідносин є власник земельної ділянки, а не її адреса.

У касаційній скарзі позивач посилається на наявність преюдиційних судових рішень, якими встановлено обставини, які не доказуються у цій справі, а саме, що відповідач має повноваження на передачу у власність земельної ділянки колишнього військового містечка № 50.

Так, частиною 4 статті 78 КАС передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом статті 78 КАС йде мова про звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, але не про обов'язковість правових висновків суду в іншій справі.

При цьому, у судових рішеннях, на які посилається позивач, містяться саме висновки щодо повноважень відповідача щодо розпорядження землями, і саме ці висновки позивач вважає за необхідне врахувати у справі, яка розглядається.

Проте, висновки суду в іншій справі не є обов'язковими для суду при розгляді цієї справи.

Між тим, обставини цієї справи дають підстави для висновку, що відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатись земельною ділянкою щодо якої надав клопотання позивач. Відтак, у відповідача відсутній і відповідний обов'язок.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідивши обставини справи у своїй сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків апеляційного суду.

Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 810/2672/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

Т. Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду