Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №810/902/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №810/902/15

адміністративне провадження №К/9901/2446/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року (суддя Лиска І. Г. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року (судді Мамчур Я. С., судді: Шостак О. О., Желтобрюх І. Л. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2014/00143 від 12 вересня 2014 року та рішення №125000003/2014/000461/1 від 12 вересня 2014 року про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що дії митного органу по визначенню митної вартості імпортованого ним товару по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечать вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки Товариством було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився на виконання умов контракту №X-D/2012-0512 від 05 грудня 2012 року, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/000461/1 від 12 вересня 2014 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2014/00143 від 12 вересня 2014 року.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, погодились з доводами позивача про доведеність ним належними та допустимими доказами правильності обраного методу визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись, в тому числі на те, що апеляційним судом її не було повідомлено ні про відкриття апеляційного провадження у справі, ні про дату час та місце проведення судового засідання, чим порушено норми процесуального закону та фактично позбавлено відповідача права на участь в засіданні суду.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами), є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) було розкрито зміст закріпленого в статті 7 цього ж Кодексу принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, згідно з яким особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених
КАС України.

Частина 1 статті 11 КАС України передбачала, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини 3 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання і відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частин 1 та 2 статті 71 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 159 КАС України).

Водночас частинами 1 статті 33 та частиною 8 статті 35 КАС України визначалось, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України, в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись із прийнятою Київським окружним адміністративним судом постановою від 08 квітня 2015 року, Київська митниця Державної фіскальної служби України подала до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу з вимогою про її скасування.

Однак в ухвалах апеляційного суду від 15 травня 2015 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 09 червня 2015 року особою, що подала апеляційну скаргу, та відповідачем у справі зазначено Київську міську митницю Державної фіскальної служби України.

Як наслідок, в подальшому повістку-повідомлення про розгляд справи 09 червня 2015 року також надіслано не за адресою відповідача (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль", митниця), а до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8-а).

В прийнятій же за наслідками апеляційного перегляду справи ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року хоча й зазначено правильне найменування відповідача та особи, що подала апеляційну скаргу, втім її копію також надіслано Київській міській митниці Державної фіскальної служби України (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8-а).

За наведеного, касаційний суд приходить до висновку, що Київським апеляційним адміністративним судом розглянуто дану справу за відсутності відповідача, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання та, при цьому, обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене та відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.

Під час нового розгляду даної справи апеляційному суду необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду