Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2020 року у справі №826/5658/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/5658/16

адміністративне провадження № К/9901/18896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Коваленко Н. В., судді Шарапи В. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Страхова компанія "Форте Лайф" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Федорчука А. Б. від 30 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Межевича М. В., Земляної Г. В., Сорочка Є. О. від 5 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Форте Лайф" (далі - ПАТ "СК "Форте Лайф", позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері у сфері ринків фінансових послуг, (далі - Нацкомфінпослуг, відповідач), в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову відповідача від 30 березня 2016 року № 93/13-15/13/5 про накладення штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не зважаючи те, що товариством сплачено штраф відповідачем в порушення вимог законодавства застосовано повторно штрафні санкції, а тому спірне рішення підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що відповідач наділений правом повторного застосування заходу впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, однак правом повторного застосування штрафної санкції Нацкомфінпослуг не наділено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Нацкомфінпослуг зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що оскаржувана постанова винесена відповідачем у зв'язку з невиконанням розпорядження № 3078, оскільки позивачем не надано належних доказів виконання цього розпорядження. Вважає, що у силу статті 39, пункту 3 частини 1 статті 40, пункту 2 частини 1 статті 41 та частини 1 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Нацкомфінпослуг має право повторно застосовувати штрафну санкцію.

Від ПАТ "СК "Форте Лайф" подані заперечення на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг, в яких зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 27 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5658/16, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами заперечення на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/5658/16 за касаційною скаргою Нацкомфінпослуг суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Учасниками справи подані клопотання про забезпечення участі їх представників у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 10 грудня 2015 року № 3078 "Про застосування заходу впливу до ПАТ "СК "Форте Лайф" (далі - розпорядження № 3078) постановлено зобов'язати останнє усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 31 грудня 2015 року.

Зазначене розпорядження винесене за наслідками розгляду справи про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, провадження в якій розпочато на підставі акта про правопорушення, вчинені ПАТ "СК "Форте Лайф" на ринку фінансових послуг від 6 жовтня 2015 року № 718/13-15/13/6 (далі - акт № 718) за наслідками розгляду скарги страхувальника ОСОБА_1.

Відповідачем 16 січня 2016 pоку розпочато провадження у справі в зв'язку з тим, що позивачем не виконано вимоги розпорядження від № 3078, що підтверджується актом № 26/13-14/13/5 від 9 лютого 2016 року (далі - акт № 26), на підставі якого до позивача застосовано захід впливу, про що винесено постанову про накладання штрафної санкції № 32/13-15/13/5 (далі - постанова № 32) на суму 1
700,00 грн. При цьому, позивача зобов'язано повідомити про виконання/не виконання постанови про накладення штрафу у термін до 9 березня 2016 року.

Позивачем було добровільно сплачено штраф у розмірі 1 700,00 грн за невиконання розпорядження № 3078, про що 23 лютого 2016 року повідомлено відповідача.

Нацкомфінпослуг 15 березня 2016 року було складено акт про правопорушення, вчинені ПАТ "СК "Форте Лайф" на ринках фінансових послуг за № 135/13-14/13/5 (далі - акт № 135), у зв'язку з тим, що позивачем не надано підтверджуючих документів на виконання вимог розпорядження № 3078.

На підставі акта № 135 Нацкомфінпослуг 30 березня 2016 року застосувала до позивача заходи впливу, про що винесено постанову про накладання штрафної санкції № 93/13-15/13/5 у розмірі 3 400 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Нацкомфінпослуг у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого від 23 листопада 2011 року № 1070/2011 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення № 1070/2011), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про страхування" уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Підпунктом 41 пункту 4 Положення № 1070/2011 встановлено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Відповідно до підпункту 19 пункту 6 Положення № 1070/2011 Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Порядок та умови застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, визначаються Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженим розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424 (далі - Положення № 2319).

Приписам наведеної норми кореспондують положення пункту 2.1 розділу ІІ Положення № 2319, яким визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як накладання штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 2319 у разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Нацкомфінпослуг 10 грудня 2015 року винесено розпорядження № 3078 "Про застосування заходу впливу до ПАТ "СК "Форте Лайф", яким зобов'язано останнє усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг.

Судами також встановлено та не заперечується сторонами, що розпорядження № 3078 не виконано у встановлений строку, у зв'язку з чим 16 січня 2016 року відповідачем винесено постанову про накладання штрафної санкції № 32/13-15/13/5 на суму 1 700,00 грн, якою позивача зобов'язано повідомити про виконання/невиконання постанови про накладення штрафу у термін до 9 березня 2016 року.

Згідно з положеннями абзацу 7 пункту 2.4 Положення № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу.

Підпунктом 1 пункту 2.1 Положення № 2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий заходи впливу, як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, яке в свою чергу згідно пункту 2.2 оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Нацкомфінпослуг наділений правом повторного застосування заходу впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати порушником штрафу та неусунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф).

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 826/15547/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5973/17, від 5 березня 2019 року у справі № 826/10890/16, від 6 грудня 2019 року у справі № 826/578/16.

Тобто, у разі добровільної сплати штрафу, однак неусунення порушень законодавства у сфері фінансових послуг, Нацкомфінпослуг наділена правом повторного застосування заходу впливу виключно шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням. Можливість повторного застосування штрафних санкцій за невиконання одного й того самого розпорядження норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Положення № 2319 не передбачують.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем штраф, накладений постановою № 32, сплачено в добровільному порядку, однак вимоги розпорядження № 3078 не виконані. Тому, у силу положень абзацу 7 пункту 2.4 та підпункту 1 пункту 2.1 Положення № 2319, Нацкомфінпослуг мала право повторно застосувати до позивача заходи впливу, однак тільки у вигляді зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Разом з тим, оскаржуваною постановою до позивача повторно застосовано штрафну санкцію у сумі 3400 грн, що не передбачено вищезазначеними правовими нормами.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що постановою від 30 березня 2016 року № 93/13-15/13/5 Нацкомфінпослуг повторно застосовано до позивача штрафну санкцію всупереч вимогам законодавства, що є підставою для визнання цього розпорядження протиправним та скасування.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та прийняття рішень, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3,341,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: Н. В. Коваленко

В. М. Шарапа