Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №822/250/16

касаційне провадження №К/9901/28085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 (головуючий суддя - Польовий О.Л., судді: Петричкович А.І., Ніколайчук М.Є.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 (головуючий суддя - Курко О.П., судді: Білоус О.В., Совгира Д.І.) у справі № 822/250/16 за позовом Комунального підприємства Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства Славутської міської ради до Державної фіскальної служби України, треті особи - Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства Славутської міської ради у лютому 2016 року звернулося з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування на рахунок підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питаного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України «Про Державний бюджету України», та зобов`язати Державну фіскальну службу України зарахувати на рахунок комунального підприємства «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради у системі електронного адміністративного податку на додану вартість платника кошти в сумі 296717,72 грн. відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2016 позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.07.2016 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 без змін.

Державна фіскальна служба України звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пункт 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункт 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Зокрема, вказує на те, що порушення прав позивача, за захистом яких останній звернувся з цим позовом, відбулося у зв`язку з невиконанням органом державної казначейської служби встановлених пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, обов`язків. У свою чергу, Державною фіскальною службою України не допущено бездіяльності у механізмі поповнення рахунку електронного адміністрування податку на додану вартість, зокрема, сформовано та надіслано Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку - позивача, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що підтверджується листом розробника програмного забезпечення ДФС - Товариства з обмеженою відповідальністю «Програміка» від 25.01.2016 №02-15/2.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 Комунальне підприємство Славутського управління водопровідно-каналізаційного господарства Славутської міської ради отримало субвенцію з державного бюджету в сумі 296717,72 грн. згідно з договором від 03.12.2015 №11/375-93 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375.

Зазначені кошти позивач перерахував до загального фонду Державного бюджету України на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 24.12.2015 №1240.

Кошти не були зараховані на електронний рахунок позивача та не відображені в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що призвело до неможливості реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач звернувся:

до голови Державної фіскальної служби України, в.о. начальника Головного управління ДФС України в Хмельницькій області, начальника Славутської об`єднаної державної податкової інспекції з листом від 22.01.2016 щодо надання роз`яснень про причини не зарахування коштів через електронний рахунок;

до голови Державної казначейської служби України з листом від 26.01.2016 № 38 щодо надання роз`яснень про причини не зарахування коштів через електронний рахунок.

У відповідь Державна казначейська служба України листом від 05.02.2016 повідомила позивача про те, що починаючи з 11.12.2015 Державна казначейська служба України надавала відповідачу інформацію щодо зарахованих за попередній день сум з податку на додану вартість за результатами проведених розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375. Також позивачу роз`яснено, що відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, для проведення Державною казначейською службою України зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків Державна фіскальна служба України повинна сформувати та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надіслати Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків. Однак, відповідачем такі коригуючі реєстри органу державної казначейської служби не надавалися.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що матеріалами справи підтверджується факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що призвела до незбільшення суми поповнення електронного рахунка у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Правові та організаційні засади здійснення електронного адміністрування податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 № 643-VII, Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 967) у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, ДФС формує та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це ДФС.

ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

З огляду на вищенаведені положення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, електронне адміністрування податку на додану вартість передбачає сукупність послідовних дій, які зобов`язані вчиняти відповідні органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України у визначені цим Порядком строки.

Так, відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення згаданих розрахунків з податку така інформація передається органами Казначейства до ДФС.

При цьому слід зазначити, що пунктом 3.1 Протоколу № 1 до Угоди про інформаційне співробітництво між ДФС України та ДКС України від 12.11.2014 передбачено передачу інформації в електронному вигляді засобами інформаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» (Державна фіскальна служба України) та автоматизованої системи «Є-Казна» (Казначейство) із застосуванням криптографічного захисту інформації та використанням посиленого сертифіката ключа відповідно до вимог законодавства України.

Наступними діями відповідно до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, є формування Державною фіскальною службою України на підставі отриманої від Казначейства інформації про проведення згаданих вище розрахунків коригуючих реєстрів у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків, та надсилання не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання інформації про розрахунки коригуючих реєстрів Казначейству.

Таким чином, у день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зобов`язано зменшити залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомити про це ДФС. ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації зобов`язано збільшити суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

У справі, що розглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування на рахунок підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питаного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України «Про Державний бюджету України», та зобов`язати Державну фіскальну службу України зарахувати на рахунок комунального підприємства «Енерговодоканал» Смолінської селищної ради у системі електронного адміністративного податку на додану вартість платника кошти в сумі 296717,72 грн. відповідно до договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375, такі вимоги заявив лише до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Наведені положення процесуального законодавства кореспондуються з положеннями частини першої статті 2, частини першої статті 5, пунктами 9, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017, на момент касаційного розгляду справи).

Таким чином, за загальним правилом, позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом визначає суб`єкта владних повноважень у якості відповідача у справі, рішенням, дією чи бездіяльністю якого порушено його (позивача) права, свободи або інтереси.

При вирішенні справи, що розглядається, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою співставлення повноважень суб`єкта владних повноважень, до якого пред`явлено позов, зі змістом заявлених позовних вимог, зокрема не враховано, що у відповідності до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, Державна фіскальна служба України здійснює зарахування шляхом збільшення суми поповнення електронного рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів на підставі інформації, отриманої від Казначейства, про зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі.

Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення справи, оскільки впливає на визначення усіх суб`єктів владних повноважень, які повинні відповідати за позовом, та, як наслідок, на забезпечення ефективного відновлення порушеного права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі № 822/250/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк