Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

справа №240/10786/19, адміністративне провадження №К/9901/9629/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. (суддя - Копинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р. (судді - Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Смілянець Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним і скасувати пункт 31 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019р. про відмову йому як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 2 групи з 25.05.2019, внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням вперше при первинному огляді інвалідності 2 групи з 25.05.2019, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано пункт 31 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019р. №105 про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 20.05.2019р., внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Зобов`язано відповідача вирішити питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019р. відповідно до Постанови №975 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги - змінено та викладено рішення суду першої інстанції, в цій частині, в наступній редакції:

"Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому вперше при первинному огляді інвалідності 2 групи з 25.05.2019, внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019р., відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, з урахуванням проведених виплат."

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Міністерство оборони України не має права призначити виплату позивачу, яка йому не передбачена, оскільки законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулося протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше 2-років.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу на посадах старшинського складу у військовій частині А0409 Збройних Сил України.

04.07.2014р. під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, під час проведення заходів антитерористичній операції позивач отримав пошкодження зв`язок правого гомілкового суглобу, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта В2731 від 24.07.2014 року №1041 про обставини отримання травми. (а.с.17)

08.09.2014р. позивачу було встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК серія 12 ААА №040047 від 08.09.2014. (а.с.18)

Одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням 5% втрати працездатності, без встановлення інвалідності, відповідачем виплачена позивачу в розмірі 4 263 грн.

Наказом командира військової частини А0409 від 04.04.2019 року №81 позивач звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров`я). (а.с.16)

22.05.2019р. за результатами первинного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, з 20.05.2019, внаслідок захворювань, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААБ №548526. (а.с.21)

23.05.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду 2 групи. (а.с.22)

Пунктом 31 рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019 №105, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з встановленням 5% втрати працездатності виплачена в сумі 4 263 грн. (а.с.24)

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суди виходили з того, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 цього Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Суди дійшли висновку про те, що обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності. Таким чином вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися (інакше кажучи, вони поширюються лише на випадки або зміни групи інвалідності, або зміни відсотка ступеня втрати працездатності).

Судами встановлено, що абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить часових обмежень для випадків коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги - допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

Суди дійшли висновку, що у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із встановленням позивачу групи інвалідності, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності, тому, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абз. 2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку №975, є помилковим.

Судами встановлено, що у даній справі ІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи, той факт, що відповідач вже скористався своїми дискреційними повноваженнями у питанні можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи певною свободою розсуду та прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, то в даному випадку, для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням ІІ групи інвалідності.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до частини 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

В ході розгляду справи судами встановлено, що інвалідність позивачу встановлена вперше 20.05.2019р. внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, за правилами пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідач протиправно відмовив у її виплаті, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що з часу встановлення позивачу часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності минуло більше 2 років також є безпідставним, оскільки часткову втрату працездатності 08.09.2014р. позивачу було встановлено внаслідок отриманої під час проходження служби травми і такі причини втрати працездатності не пов`язані з подальшим встановленням інвалідності, яка виникла внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний