Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №804/20006/14

адміністративне провадження №К/9901/17118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2016 року у справі №804/20006/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект Ойл» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ділі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003182203 від 07.08.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 826 503,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 у задоволенні позову відмовлено, з тих підстав, що акти приймання-передачі нафтопродуктів та товарно - транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів та, як наслідок, не підтверджують транспортування та фактичне отримання нафтопродуктів. Крім того, позивачем не було надано будь-яких первинних документів, які б підтвердили зберігання нафтопродуктів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 12.05.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржуване повідомлення-рішення №0003182203 від 07.08.2014 визнано протиправним та скасовано.

Рішення обґрунтовано висновком про те, що Товариством були надані всі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту, а недоліки в заповненні первинних документів є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. При цьому наявність таких недоліків в актах приймання-передачі нафтопродуктів та товарно-транспортних накладних не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.03.2016 залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Не погодившись з ухвалю Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 6 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви контролюючого органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві контролюючий орган, не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування положень підпунктів 14.136, 14.1.56, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1, статті 14 пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку, обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2.09.2008 за № 805/15496.

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 (№К/800/65747/13) та від 19.01.2016 (№К/800/34400/15) які, на думку контролюючого органу підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу, наведена в акті перевірки від 14.07.2014 №3107/114/04-03-22-03/372369900, який складено за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аспект Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «Праус» за квітень 2014 року та подальшої їх реалізації, за результатами якої і було прийнято оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення, а також у касаційній скарзі та у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, полягає у відсутності реальних правових наслідків господарських операцій в межах договорів, укладених позивачем з вказаним вище контрагентом, з огляду на не підтвердження таких належно оформленими первинними документами.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з контрагентом ТОВ «Праус» з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими копіями первинних документів, які наявні у матеріалах справи (податкові накладні, акти приймання - передачі нафтопродуктів, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення), а наявність певних недоліків у оформлені товарно - транспортних накладних та актах приймання передачі, не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій, у разі якщо з інших первинних документів та встановлених обставин справи вбачається реальний рух активів в процесі здійснення господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 (№К/800/65747/13), наданої для порівняння, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки господарські операції не підтверджено первинними документами, зокрема позивачем не було надано жодних транспортних документів (товарно - транспортних накладних, шляхових листів, договорів на перевезення та ін.), заявок на поставку, рахунків - фактур, паспортів якості, документів щодо оплати товару, його оприбуткування та зберігання, а тому за встановлених обставин суди дійшли висновку, що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України Вищого адміністративного суду України від 19.01.2016 (№К/800/34400/15), наданої для порівняння, суд касаційної інстанції також погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності з огляду на не підтвердження таких належними первинними документами щодо транспортування, приймання товару (нафтопродуктів) та його зберігання, оскільки позивачем таких надано не було, а відповідно за встановлених обставин суди також дійшли висновку, що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків таких господарських операцій у податковому обліку.

Із зіставлення рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні (ухвали ВАСУ від 18.03.2014 та від 19.01.2016), вбачається, що в основі кожного з них лежать конкретні фактичні обставини, які залежно від повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально підтверджують фактичність, товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику податку (позивачу) сформувати податковий кредит за такими господарськими операціями (надано первинні документи щодо транспортування, оприбуткування, зберігання, хоча і з недоліками в оформленні), а в наданих для порівняння рішеннях - як таких, що не давали для цього підстав (первинні документи не надано).

Наведене вище дає підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України додані на обґрунтування заяви, прийняті судами за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2016 року у справі № 804/20006/14 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду