Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.02.2025 року у справі №560/3312/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 560/3312/23

адміністративне провадження № К/990/37306/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 560/3312/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Польового О.Л.,

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Білої Л.М., суддів Матохнюка Д.Б., Гонтарука В. М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та виплати збільшеної до 100000,00 грн додаткової винагороди, у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у відповідності до пункту 1 Постанови №168 збільшення додаткової винагороди на 33870,97 грн за грудень 2022 року та на 70000,00 грн за січень 2023 року, за вирахуванням податків та зборів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що у званні старшого лейтенанта проходить службу на посаді офіцера (оперуповноваженого) відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) та з 29.09.2022 приймає безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 10.02.2023 № 12/438.

2.1. За твердженням позивача, начальником головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону ОСОБА_2 керівнику відповідача подано рапорти (від 02.01.2023 вх. № 27р та від 03.02.2023 № 1821р) з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі по 70000 грн на місяць на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема позивачу за 20 діб в грудні 2022 року та 31 добу у січні 2023 року. Однак, за ці періоди [грудень 2022 та січень 2023] позивачу виплачена додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн, тобто недоплачено, за його підрахунками, загалом 100 088, 71 грн.

2.2. Позивач наголосив, що у спірному періоді почав діяти наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, що застосовується з 01.12.2022, яким пункт 2 доповнений такою умовою: «за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником». У цьому зв`язку підкреслив, що таким чином Адміністрацією Держприкордонслужби України змінено підстави виплати збільшеної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а отже внесені норми, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи та законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України та змінюють існуючий організаційно-правовий механізм реалізації положень Постанови № 168, а тому такий наказ підлягав обов`язковій державній реєстрації, однак не був зареєстрований. Наведене, на переконання позивача, дозволяє йому стверджувати про порушення таких елементів конституційного принципу верховенства права як принципу правової визначеності та заборони органам державної влади діяти свавільно.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 10.02.2023 за №12/438, офіцер (оперуповноважений) відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) з 29.09.2022 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та з 29.09.2022 по теперішній час безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях.

4. Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами) є територіальною громадою, яка розташована в районні проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), населені пункти Краматорського району Донецької області знаходяться в районі проведення бойових дій.

5. Відповідно до наказів Головнокомандуючого ЗСУ від 02.01.2023 № 1, від 02.02.2023 №26 (зі змінами від 14.02.23 № 35) «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Луганська та Донецька області в період з грудня 2022 року по січень 2023 року входять до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

6. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.01.2023 № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено врахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31.12.2022 , серед інших, Луганська та Донецька області.

7. З бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (КП - Краматорськ), які долучені до матеріалів справи, слідує, що ОСОБА_1 включений до складу груп військовослужбовців, з метою забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які можливо причетні (надають допомогу) НЗФ, за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, а місцем здійснення таких заходів визначені населені пункти Юрківка , Райгородок, Васютинське, Шандрилогово , Нове, Першотравневе, Рубці, Лозова , Коровій Яр та інш., що згідно наведених норм віднесені до територій, на яких ведуться (велись) бойові дії.

8. Витягами з Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.02.2022 №2-ДСК за дати 03.12.2022, 04.12.2022, 06.12.2022, 10.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022, 25.12.2022 та 30.12.2022 підтверджено факт обстрілу та попадання ворожих ракет у місцях несення позивачем військової служби.

9. Відповідно до довідки, виданої начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_4 , від 06.01.2023 № 313/ОТУЛ старший лейтенант ОСОБА_1 серед інших приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ІНФОРМАЦІЯ_9 у період з 12-31.12.2022.

10. Згідно з рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.01.2023 вх. № 27р, та від 03.02.2023 вх. №1821р, поданими на ім`я начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з клопотанням відповідно до вимог Постанови № 168, наказу АДПСУ від 09.12.2022 № 628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у розмірі 70000 грн. на одного військовослужбовця пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань на підставі бойових розпоряджень, серед яких і позивачу за 21 добу в грудні 2022 року та за 31 добу у січні 2023 року.

11. Згідно з наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.01.2023 № 13-ОС «Про виплату додаткової винагороди» позивачу за період грудень 2022 року нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода у розмірі 70000 грн пропорційно дням (6) вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, яке зафіксовано в журналі бойових дій за період з 13.12.2022, 17.12.2022, 22.12.2022-23.12.2022, 25.12.2022, 31.12.2022, що склало у підсумку 13548,39 грн. За період січень 2023 року наказ про виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди у розмірі 70000 грн відповідачем не приймався.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

12.1. визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за 15 діб грудня 2022 року та за 31 добу січня 2023 року.

12.2. зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу означеної додаткової винагороди із розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за 15 діб грудня 2022 року в сумі 33970,97 грн та за 31 добу січня 2023 року в сумі 70000,00 грн.

13. Задовольняючи вимоги позовної заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач з 11 по 31.12.2022 та з 01 по 31.01.2023 щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Об`єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, тому відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу збільшення додаткової винагороди до 70000,00 грн, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій за 21 добу в грудні 2022 року (за період з 11.12.2022 по 31.12.2022) та за 31 добу у січні 2023 року, що підтверджено наявними в справі матеріалами (бойовими розпорядженнями начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (КП - Краматорськ) за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, довідкою, виданою начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_4 , від 06.01.2023 № 313/ОТУЛ, рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.01.2023 вх. № 27р, та від 03.02.2023 вх. № 1821р, які містять всі необхідні реквізити та інформацію).

13.1. Суд першої інстанції урахував, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 № 628/0/81-22 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який діяв протягом спірного періоду [01.12.2022 - 31.01.2023], містить додаткову умову, з якою пов`язано право військовослужбовців на отримання збільшеної додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме «за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником», яка не передбачена положеннями Постанови № 168.

13.2. Тож, ураховуючи визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд цієї інстанції вважав, що до спірних правовідносин у питанні визначення участі у бойових діях слід застосувати положення Закону України «Про оборону України» та Постанови № 168. Тому доводи відповідача про те, що відсутність записів в журналі бойових дій про вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником не дає позивачу права на отримання збільшеної додаткової винагороди за спірний період, суд цієї інстанції відхилив як безпідставні.

13.3. У підсумку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу збільшену додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн пропорційно за 15 діб грудня 2022 року в сумі 33870,97 грн (70000 : 31 х 15 = 33870,97 грн) та за 31 добу січня 2023 року в сумі 70000,00 грн.

14. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що до предмету розгляду даної справи не входить встановлення судом правомірності видачі рапортів начальником головного оперативно-розшукового відділу ОСОБА_3 від 02.01.2023 вх. № 27р та від 03.02.2023 вх. № 1821р.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

15. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, В/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

15.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 постанови «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.

15.2. Касатор підкреслив, що у цій справі ключовим є питання підтвердження однієї із умов виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, а саме порядок підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на що суди попередніх інстанцій, на переконання В/ч НОМЕР_2 , не звернули увагу.

15.3. У цьому зв`язку скаржник наголосив на тому, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції застосував положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, однак не звернув увагу, що пунктом 2 розділу IV Інструкції передбачено, що безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ). Однак матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях, а саме: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

15.4. На переконання касатора, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Завдання, які вказані у бойових розпорядженнях: проведення рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо причетні (надають допомогу) до НЗФ не мають жодного відношення до безпосередньої участі в розумінні пункту 2 Інструкції № 188. Вказані завдання не можуть порівнюватись з участю у бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника сам лише факт безпосереднього перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових дій) не є підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, та не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди.

15.5. Скаржник наполягав на тому, що позивач не перебував в зоні активних бойових дій, він виконував обов`язки в населених пунктах, які не знаходяться на території між позиціями сил оборони та позиціями військ агресора, позаяк на відміну від наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.01.2023 № 1 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій, яким визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01.12.2022 по 31.12.2022 (зокрема, Луганська та Донецька області), у наказі Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01.01.2023 по 31.01.2023 конкретизовано територіальні громади вказаних областей, в яких велись воєнні (бойові) дії, зокрема у Краматорському районі Донецької області до районів ведення бойових дій віднесено лише Лиманську міську територіальну громаду та Константинівську міську територіальну громаду. Натомість з 23.01.2023 позивач відповідно до бойових розпоряджень знаходився у населеному пункті Краматорськ, що свідчить про те, що позивач з 23.01.2023 знаходився поза межами районів ведення бойових дій, що, на думку скаржника, свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права через застосування норм права без встановлення всіх обставин у справі.

15.6. З тих же мотивів касатор уважав, що взяті до уваги судами попередніх інстанцій довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах (довідка від 06.01.2023 № 313/ОТУЛ, видана начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_4 , довідка від 31.01.2023 за № 12/409), а також рапорти начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.01.2023 вх. № 27р, та від 03.02.2023 вх. № 1821р, не можуть слугувати належними доказами безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що виконання позивачем бойових розпоряджень надає йому безумовне право на одержання додаткових виплат, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, на переконання скаржника, є помилковими та необґрунтованими.

16. Ухвалою Суду від 13.11.2023 касаційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору.

17. Ухвалою Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою після усунення її недоліків.

18. Ухвалою Суду від 04.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання В/ч НОМЕР_2 про зупинення виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 560/3312/23.

19. Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про відкриття касаційного провадження доставлена до електронного кабінету ОСОБА_1 та його представника 06.12.2023 о 05.44. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

21. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

22. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

24. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

25. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

26. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

27. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

28. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

29. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

30. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

31. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

32. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

33. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

34. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

35. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

36. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

37. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

38. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

39. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

40. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

41. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

42. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

43. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

44. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

45. Правові висновки про застосовність у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 № 628/0/81-22-АГ викладені у постановах Верховного Суду від від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших. Ці висновки є релевантними і до обставин цієї справи.

46. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [грудень 2022 року - січень 2023 року] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 628-АГ), уведений в дію з 01.12.2022.

47. У пункті 2 цього Наказу конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

(2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених, які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

(3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

(4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

(5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

(7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

48. Пунктом 3 цього ж Наказу визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

49. Пунктом 5 цього ж Наказу передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

50. Згідно з пунктом 4 Наказу № 628-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

51. Відповідно до пункту 8 означеного Наказу склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

52. Пунктом 9 цього ж Наказу обумовлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 1000000 грн, також включаються військовослужбовці, які, зокрема, безпосередньо виконують бойові (спеціальні) завдання у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування на українсько-російській ділянці державного кордону (у тому числі військовослужбовці зведених загонів інших органів Держприкордонслужби, які виконують такі завдання на ділянці цих підрозділів).

53. У касаційній скарзі скаржник підкреслив, що ключовим питанням у цьому спорі є належність порядку підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на яке, на його думку, суди попередніх інстанцій відповіли неправильно. Так, касатор наголосив на тому, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції застосував положення Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, однак не звернув увагу, що пунктом 2 розділу IV Інструкції передбачено, що безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ). Завдання, які вказані у бойових розпорядження: проведення рейдових дій, опитування місцевих жителів, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які, можливо причетні (надають допомогу) до НЗФ не мають жодного відношення до безпосередньої участі в розумінні пункту 2 Інструкції № 188. На переконання касатора, вказані завдання не можуть порівнюватись з участю у бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника сам лише факт безпосереднього перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових дій) не є підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, та не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди.

54. Отже доводи касаційної скарги фактично зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні цього спору положень Інструкції № 188.

55. Водночас, оцінюючи наведені доводи, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не застосовували положення Інструкції № 188, а твердження скаржника в цій частині є безпідставним.

56. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі №200/216/23 та багатьох інших, відповідно до якої положення Інструкція № 188, що визначали порядок виплати винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану. У зв`язку з цим Суд підкреслював, що аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини. Водночас, за приписами останнього речення частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

57. Із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору виходили з того, що Наказ № 628-АГ, який регулював порядок і умови виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби протягом спірного періоду [01.12.2022 - 31.01.2023], містить додаткову умову, з якою пов`язано право військовослужбовців на отримання збільшеної додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме «за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником», яка не передбачена положеннями Постанови № 168, а тому на підставі частини третьої статті 7 КАС України, яка визначає загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, вважали за необхідне в частині визначення понять «участь у бойових діях та заходах» застосувати положення Закону України «Про оборону України» та Постанови № 168.

58. Верховний Суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

59. Для початку необхідно розглянути зміст пункту 2-1 Постанови № 168, яким керівникам відповідних міністерств та державних органів надано повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, але не підстави для набуття військовослужбовцем права на таку винагороду.

60. Під «умовами» слід розуміти встановлення необхідних обставин, які уможливлюють виплату військовослужбовцям означеної додаткової винагороди.

61. Під «порядком» слід розуміти визначення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення відповідних нарахувань та виплат.

62. Ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше, якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили.

63. Частина перша статті 9 Закону № 2011-XII містить безумовне застереження про те, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

64. Постановою № 168, з урахуванням умов та характеру військової служби «на період дії воєнного стану», визначено підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям Держприкордонслужби) підвищеної (до 100.000 грн) додаткової винагороди (тобто підстави набуття військовослужбовцем права на таку винагороду), а саме:

1) безпосередня участь у бойових діях;

2) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення).

65. Отже, обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. При цьому перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником.

66. Враховуючи наведене, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок - процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов).

67. Резюмуючи наведене, Суд доходить висновку, що відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168, керівникам відповідних міністерств та державних органів, до складу (підпорядкування) яких входять військовослужбовці, доручено конкретизувати умови і порядок виплати додаткової (у тому числі підвищеної) винагороди, тобто спосіб документального підтвердження і процедуру (порядок діяльності уповноважених органів чи посадових осіб) виплати винагороди, однак не підстави для набуття права на таку винагороду, оскільки ці підстави визначені Постановою № 168 як актом вищої юридичної сили порівняно з актами органів, уповноважених цією Постановою.

68. На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та пункту 2-1 Постанови № 168 Адміністрація Держприкордонслужби послідовно видала Накази від 30.07.2022 № 392-АГ та від 09.12.2022 № 628-АГ, у яких визначила конкретизований перелік бойових дій та заходів у районах ведення бойових дій, із виконанням яких, пов`язано право військовослужбовців на отримання підвищеної додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168. Необхідно констатувати, що більшість із цих конкретизованих заходів, включених до означених переліків, доповнені вимогою «за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником».

69. За цих обставин визначений Адміністрацією Держприкордонслужби перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених Постановою № 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду, не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником.

70. Отже, доповнення обставин, які визначають підставу виникнення у військовослужбовців права на таку винагороду у зв`язку із «забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення)» вимогою її поєднання із «вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником» є по суті не умовами нарахування та виплати підвищеної додаткової винагороди, а зміною підстав, встановлених Постановою № 168 для набуття військовослужбовцем права на підвищену додаткову винагороду, що фактично є звуженням обсягу таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено [Постанова № 168].

71. Наведене дозволяє Суду дійти висновку, що доповнення підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, які визначають право військовослужбовців на підвищену додаткову винагороду, вимогами «безпосереднього зіткнення з противником» та «вогневого ураження», коли це не обумовлено природою відповідних бойових завдань, таких як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення), порушує вимогу, щоб акти нижчої юридичної сили не суперечили актам вищої сили. У випадку виникнення такої колізії загальновизнаним способом її вирішення є надання переваги акту вищої юридичної сили.

72. За обставинами цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період дії воєнного стану, з 11 по 31.12.2022 та з 01 по 31.01.2023 щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Об`єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, що підтверджено наявними в справі матеріалами (бойовими розпорядженнями начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (КП - Краматорськ) за період з 11.12.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, довідкою, виданою начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_4 , від 06.01.2023 №313/ОТУЛ, а також рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону від 02.01.2023 вх. № 27р, та від 03.02.2023 вх. № 1821р, які містять всі необхідні реквізити та інформацію.

73. За вказаних обставин висновки суду про те, що відсутність умови поєднання виконання цих завдань із «безпосереднім зіткненням з противником» та «вогневим ураженням» не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, є обґрунтованими.

74. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

75. Колегія суддів наголошує на тому, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

76. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

77. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

78. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

79. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

81. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

83. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 359 350 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов