Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

справа №200/3437/23

адміністративне провадження № К/990/9089/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Шарапа В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 (судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.)

у справі №200/3437/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №3/XII/XXXIV/1 від 24.12.2021 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов`язання прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з 07.04.2014 по 30.09.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення, однак за наслідками розгляду його заяви відповідач рішенням №3/XII/XXXIV/1 від 24.12.2021 протиправно відмовив у наданні йому статусу учасника бойових дій.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 30.03.2009 по 30.09.2014 позивач працював оперуповноваженим сектору Державної боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на станції Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці.

Відповідно до довідки від 12.08.2019 за вих. № 128, яка видана Управлінням МВС України на Донецькій залізниці, та службової характеристики позивач в період з квітня по вересень 2014 дійсно працював в Управлінні МВС України на Донецькій залізниці та отримував відповідне грошове забезпечення.

12.09.2019 представник позивача звернувся до Голови Ліквідаційної комісії УМВС України на Донецькій залізниці з адвокатським запитом про надання інформації щодо участі позивача в антитерористичній операції.

23.09.2019 Управлінням МВС України на Донецькій залізниці надано відповідь, відповідно до якої номенклатурні справи тимчасового зберігання до ліквідаційної комісії не надходили, у зв`язку з чим надати копії книги нарядів, витягів з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, матеріалів службових (спеціальних) розслідувань, які свідчать про безпосередню участь позивача у складі СОГ лінійного відділу на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці та виконання останнім в силу своєї посади завдань, пов`язаних із запобіганням та припиненням злочинної діяльності та забезпечення безпеки населення на території проведення АТО за період з 07.04.2014 по 30.09.2014, не є можливим.

Кримінальні та адміністративні справи, відповідно до матеріалів яких можливо було б надати інформацію про виконання позивачем слідчих дій, доручень по кримінальним та адміністративним справам, були передані до територіальних підрозділів ГУМВС (УМВС) України в областях. Повідомлено, що надати витяг у формі роздруківки (скриншотів тощо) або довідку з ІПС «Армор», яка свідчить про участь позивача у складі СОГ лінійного відділу на станції Красний Лиман, не є можливим, у зв`язку з тим, що Управління МВС України на Донецькій залізниці перебуває у стадії ліквідації та доступ до Інформаційно пошукової системи «Армор» у ліквідаційній комісії відсутній.

Відповідно до наявних наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру про СБУ про зарахування працівників УМВС України на Донецькій залізниці до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО, ОСОБА_1 до складу вищезазначених сил та засобів не залучався.

11.10.2019 представник позивача звернувся до Першого заступника Міністра МВС України про надання інформації щодо позивача.

22.10.2019 Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України надано відповідь, відповідно до якої статус учасника бойових дій без наказу АТЦ при СБУ про залучення надавався категоріям осіб, для яких це передбачено пунктами 11, 19, 20 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення чи у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №413.

18.06.2020 представник позивача звернувся до голови комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою про прийняття рішення про розгляд документів, що підтверджують участь в АТО та надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Департаментом персоналу УМВС України в Донецькій області надано відповідь листом від 19.07.2019, відповідно до якої при розгляді звернення виявлено, що долучені документи не відповідають вимогам п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечені їх здійснення, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 року №413. Запропоновано звернутись до ліквідаційної комісії УМВС України на Донецькій залізниці для оформлення належним чином та з дотриманням вимог п.4 Порядку №413 документів для розгляду на комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни питання надання відповідного статусу.

15.12.2020 представник позивача звернувся до начальника Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області з адвокатським запитом про надання інформації щодо позивача.

15.12.2020 представник позивача звернувся до Міністра МВС України з адвокатським запитом про надання інформації щодо позивача.

28.12.2020 згідно відповіді Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області позивач не є стороною кримінального провадження у жодному кримінальному правопорушенні, з числа розслідуваних слідчим відділенням Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, тому відсутні законні підстави надати доступ до ознайомлення з кримінальними провадженнями чи надати копії процесуальних документів, у яких він можливо брав участь при проведенні слідчих (розшукових) дій як співробітник правоохоронного органу.

29.12.2020 Департаментом інформатизації МВС України надано відповідь, відповідно до якої в ІІПС міститься інформація про ЄО №174 від 01.07.2014, за даними якої відомості про участь позивача у складі СОГ ЛВ на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці відсутні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №200/2155/21-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ щодо неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій (відмови в наданні такого статусу).

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

На звернення представника позивача із адвокатським запитом №20 від 08.06.2023 щодо надання інформації про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2155/21-а, Департаментом юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України надано відповідь листом від 19.06.2023 №790А3/12-742-2023, відповідно до якої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від06.09.2021 у справі № 200/2155/21-а Комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянуто документи щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій та за результатами розгляду прийнято рішення від 24.12.2021 № 3/XII/XXXIV/1 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Відповідно до витягу з протоколу №3 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24.12.2021 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій з огляду на те, що матеріали не містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, та відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 №395.

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24.12.2021 №3/ХІІ/ХХХIV/1 відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій на підставі пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, та відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Положення про комісію МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 №395.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2023 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2021 №3/ХІІ/ХХХIV/1, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій шляхом оформлення рішення відповідно до Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом МВС України № 395 від 23.05.2019.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні спірного рішення Комісією не взято до уваги те, що станом на 2014 рік для підтвердження факту участі в АТО законодавство не вимагало витягів з наказів Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції та оперативного штабу з управління антитерористичною операцією або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угрупувань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

Також суд першої інстанції виходив з того, що Комісією не вирішувалось питання щодо заслуховування пояснень позивача, свідків та можливості прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій позивачу, внаслідок чого без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Також суд першої інстанції виходив з того, що Комісією не взято до уваги встановлені докази і висновки суду, викладені в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі №200/2155/21-а.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 рішення суду першої інстанції скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач та суд першої інстанції не навели жодного документа, який був би доказом безпосереднього залучення позивача з 07.04.2014 по 30.09.2014 до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для визнання особи такою, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО, є безпосередня участь такої особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, яка має бути підтверджена відповідними доказами.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 Порядку № 413 покази свідків не є підставою для підтвердження безпосередньої участі працівників МВС у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а така участь підтверджується виключно документами.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що підтверджують перебування позивача у підпорядкуванні керівництва штабу АТО у спірний у цій справі у період з 31.07.2014 по 28.05.2015 та свідчать про безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, тому підстав для задоволення позовних вимог не існує.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що станом на 2014 рік для підтвердження факту участі в АТО законодавство не вимагало наказів командирів ОТУ про направлення до АТО конкретного працівника ОВС, а така вимога з`явилася у Порядку лише 16.09.2016.

Також покликається на те, що рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.03.2018 у справі №823/795/17, яка є релевантна обставинам справи №200/3437/23.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зіслався на висновок Верховного Суду у справі № 360/2336/19, який не є релевантним обставинам справи, яка розглядається.

Також покликається на те, що апеляційна скарга була підписана неуповноваженою особою та підлягала поверненню, оскільки довіреності були підписані електронним підписом саме ОСОБА_2 , тобто електронним підписом повіреного, а не довірителя, яким є керівник МВС Клименко І.В.

Як на підставу касаційного оскарження, позивач покликається на необхідність відступу від висновків Верховного Суду у справі №360/2336/19, оскільки ним не охоплено період з 07.04.2014 по 30.09.2014, тобто до моменту прийняття «Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» в аспекті того, що з моменту початку антитерористичної операції позивачем виконувались завдання, пов`язані із запобіганням та припиненням злочинної діяльності та забезпеченням безпеки населення на території проведення антитерористичної діяльності, що за своєю природою є формою боротьби з тероризмом.

Також покликається на те, що у вказаній постанові Верховного Суду не зазначено, чи може факт безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджуватись рішенням суду, яке набрало законної сили.

Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 3551-XII), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій, серед інших, визнаються поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (Порядок № 413).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій, зокрема, надається поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Відповідно до абзацу п?ятого пункту 6 Порядку № 413 комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

За змістом наведених норм підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є будь-які офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляд Комісії позивачем не було надано документи про безпосереднє залучення його в період з 07.04.2014 по 30.09.2014 до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності відмови відповідача у наданні позивачу статусу учасника бойових дій та постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на висновки у справі №200/2155/21-а є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовує, оскільки рішенням у справі №200/2155/21-а зобов`язано відповідача повторно розглянути документи щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Постановляючи таке рішення, суд у справі №200/2155/21-а виходив з того, що безпосередньо комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, будь-яке рішення за заявою позивача не приймалось.

Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається саме Комісією, тому саме Комісія є належним органом з питань надання статусу учасника бойових дій.

При цьому, в разі незгоди з прийнятим Комісією рішенням, особа відповідно до пункту 8 Порядку №413 вправі оскаржити таке в судовому порядку, чим і скористався позивач, подавши до суду цей позов.

Також безпідставним є покликання позивача на те, що Комісією не було заслухано пояснення позивача та свідків, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку №413 Комісія в першу чергу досліджує докази і лише в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, та свідків.

Покликання позивача в обґрунтування підстав касаційного оскарження на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2018 у справі №823/795/17, також є безпідставними, оскільки у цій справі позивач на підтвердження його участі в антитерористичній операції надав копію витягу з наказу Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про його залучення до проведення антитерористичної операції, що відрізняє фактичні обставини від тих, які мають місце у справі, яка розглядається.

Покликання позивача на те, що вимога про необхідність підтвердження факту участі в антитерористичній операції витягами з наказів командирів та довідкою про участь в антитерористичній операції з`явилася у Порядку №413 лише 16.09.2016 також є безпідставним і висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки підставою для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій слугувало ненадання ним будь-яких офіційних доказів, які б підтверджували його безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції, а не лише наказів командирів та довідки про участь в антитерористичній операції.

Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що апеляційну скаргу було подано неуповноваженою особою також є безпідставним, оскільки за наслідками онлайн перевірки цифрових підписів довіреностей представника позивача встановлено, що вони підписані саме довірителем, а не повіреним, як зазначає позивач.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано під час вирішення справи висновок Верховного Суду у справі № 360/2336/19, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувала відсутність доказів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, а не висновки Верховного Суду у справі № 360/2336/19. З цих же мотивів відсутні підстави для відступу від висновків Верховного Суду у зазначеній справі.

В цілому доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів частини 2 статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №200/3437/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

В.М. Шарапа