Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.02.2019 року у справі №819/2447/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа №819/2447/15

адміністративне провадження №К/9901/13200/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року (суддя Подлісна І.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді Пліш М.А., Ільчишин Н.В.) у справі №819/2447/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив, з урахуванням уточнень:

- визнати дії відповідача-2 щодо тимчасового обмеження виплати позивачу гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладом, та щодо відмови у включенні позивача до повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» (далі по тексту - ПАТ "КБ "Стандарт"), які мають право на відшкодування коштів за вкладами, протиправними;

- скасувати відповідача-2 від 09 вересня 2015 року, за яким договір банківського рахунку фізичної особи № 1, укладений між ПАТ «КБ «Стандарт»та ОСОБА_2 було визнано нікчемним;

- зобов'язати відповідача-2 надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача-1 включити позивача до загального реєстру вкладників на підставі повного переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», наданого відповідачем-2, із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що відмова відповідачів включити позивача до повного переліку вкладників та загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «Стандарт» є протиправною. Жодних ознак, встановлених частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад позивача не містив. Відсутні і підстави вважати укладений позивачем із банком правочин нікчемним з підстав, визначених частиною 3 статті 38 вказаного Закону.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Визнано дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" Грицака І.Ю. щодо не включення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами протиправними. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" Грицака І.Ю. включити ОСОБА_2 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі визначеному законодавством за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови у справі №819/2447/15 - задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І. Ю. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І. Ю. від 09 вересня 2015 року, за яким договір банківського рахунку фізичної особи №1, укладений між ПАТ "КБ "Стандарт" та ОСОБА_2 було визнано нікчемним.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 05 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Стандарт» укладено Договір банківського рахунку фізичної особи №1, за умовами якого Банк відкрив поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати за дорученням ОСОБА_2 операції за Рахунком відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

05 лютого 2015 року на вказаний Рахунок надійшли кошти в сумі 150 000 грн.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 19 лютого 2015 року №116 «Про віднесення ПАТ «КБ «Стандарт» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 лютого 2015 року №38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Стандарт», згідно з яким з 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака І.Ю. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20 лютого 2015 року до 19 травня 2015 року включно. Строк дії продовжено до 18 червня 2015 року.

В подальшому Уповноваженою особою прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам по певних рахунках, в тому числі до вказаного переліку рахунків увійшов і рахунок ОСОБА_2 В ході перевірки Уповноваженою особою виявлено, що Банком здійснено перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку юридичної особи Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу на поточний рахунок позивача, з призначенням платежу поворотна фінансова допомога; переказ коштів між рахунками проведено без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти.

З 19 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт».

Згідно до витягу з Додатку «Перелік транзакцій та правочинів (договорів), визнаних нікчемними» до Наказу №1 від 09 вересня 2015 року переказ коштів 05 лютого 2015 року з рахунку Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу на рахунок ОСОБА_2 в сумі 150 000 грн. визнано нікчемним (а.с.56).

Вважаючи, що такі дії порушують його права як вкладника за Договором банківського рахунку, а також гарантії, надані у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача-2 щодо призупинення виплат з огляду на наявність припущень стосовно нікчемності укладеного позивачем із банком правочину, є протиправними, оскільки визначені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави для віднесення даного правочину до нікчемних відсутні. В той же час, позовна вимога заявлена до відповідача-1 задоволенню не підлягає, оскільки заявлена позивачем передчасно.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відкриття поточного рахунку на ім'я позивача та перерахування банком коштів з поточного рахунку юридичної особи на поточний рахунок фізичної особи з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» є послугою, що надається банком, та не підпадає під перелік, визначений частині 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти за якою не відшкодовуються Фондом. Посилання відповідача-2 на пункт 6 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» безпідставні, оскільки дана норма регулює порядок укладення банком кредитних договорів, до яких досліджуваний договір не відноситься. Відповідачами не було підтверджено належними та допустимими доказами протиправність переказу коштів за дорученням юридичної особи з її поточного рахунку на поточний рахунок фізичної особи, а також, що регулятором заборонено Банку вчиняти таку операцію.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицак І.Ю. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено, що 05 лютого 2015 року, здійснюючи переказ від Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу на рахунок позивача, банком було порушено черговість проведення переказів, що свідчить про надання переваги перед іншими кредиторами банку. Оскільки правочин, за наслідками якого позивач отримав кошти, є нікчемними в силу приписів пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то у позивача відсутнє право на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Наголошено на відсутності належних та допустимих доказів того, що на дату здійснення оспорюваного переказу банк мав невиконані зобов'язання перед іншими клієнтами банку, внаслідок чого позивачу було надано будь-які переваги.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного Банку України від 19 лютого 2015 року №116 «Про віднесення ПАТ «КБ «Стандарт» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до договору банківського рахунку фізичної особи №1 від 05 лютого 2015 року, знаходились кошти у розмірі 150000 грн., які надійшли на його рахунок НОМЕР_2 відповідно до виписки по рахунку від 30 червня 2015 року з поточного рахунку Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу в якості поворотної фінансової допомоги (а.с.12).

Укладення зазначеного договору банківського рахунку й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ «КБ «Стандарт» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (19 лютого 2015 року).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до наказу від 09 вересня 2015 року №11 відповідачем-2 визнано нікчемними правочини згідно переліку, в тому числі і правочин ОСОБА_2 (а.с.56).

Разом з тим, вищевказаний наказ всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими відповідач-2 пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на порушення при укладенні зазначеного правочину положень пункту сьомого частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, колегія суддів касаційного суду вважає їх безпідставними та такими, що не поширюють свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ «КБ «Стандарт». Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами касаційної скарги, при укладенні договору банківського рахунку від 05 лютого 2015 року позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ «КБ «Стандарт», банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти як вклад у банку.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до наданої виписки по рахунку від 30 червня 2015 року зарахування коштів на банківський рахунок позивача НОМЕР_1 відбулось шляхом перерахування останніх з рахунку Тернопільського кооперативного торгівельно-економічного коледжу і не суперечить приписам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492. Доказів іншого відповідачами не надано.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

З приводу посилань заявника касаційної скарги на порушення банком черговості проведення переказів коштів, суд касаційної інстанції зазначає, що ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем-2, всупереч положень частини другої статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), не було надано на підтвердження правомірності свого твердження доказів порушення банком черговості виконання зобов'язань по переказу коштів (зокрема, наявності на час здійснення переказу коштів за спірним правочином невиконаних у встановлені строки переказів інших клієнтів, що надійшли раніше).

На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що договір банківського рахунку від 05 лютого 2015 року №, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Стандарт», має ознаки нікчемності, як такий, що надавав позивачу певні переваги порівняно з іншими клієнтами Банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «КБ «Стандарт» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_2 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_2, відкритому у ПАТ «КБ «Стандарт», розміщено до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 12 грудня 2018 року у справі №814/4091/15.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відповідачами не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу рахунку №1 від 05 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Стандарт», нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі №819/2447/15 було зупинено виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року.

Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне поновити виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року у справі №819/2447/15 залишити без змін, поновивши їх виконання.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду