Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №640/7515/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

Київ

справа №640/7515/19

адміністративне провадження №К/9901/32247/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року (прийняту судом у складі судді Мазур А. С. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В. ) у справі за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни (далі - Приватний нотаріус), третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії Приватного нотаріуса із внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.02.2019 записів про державну реєстрацію припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" на нерухоме майно (нежилі приміщення в літ. А загальною площею 3 904,9 кв. м, підземний паркінг (в літ. А) загальною площею 409,60 кв. м), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а саме: про припинення записів №14927665 та №~organization0~; про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "КБ "Актив-Банк" на нерухоме майно - нежиле приміщення (літ. А) загальною площею 3 904,9 кв. м, підземний паркінг літ. А) загальною площею 409,60 кв. м, яке знаходиться за адресою: м.

Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3: №~organization1~ та №30357934).

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 30 липня 2019 року провадження у справі закрив, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відтак розгляд приватноправових вимог позивача повинен здійснюватися у порядку господарського судочинства.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача, який є іпотекодержателем за Іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110Z24 з правомірністю державної реєстрації припинення права власності ТОВ "Сонас" у зв'язку з витребуванням спірного нерухомого майна власником ПАТ "КБ "Актив-Банк" із володіння добросовісного набувача ТОВ "Сонас", а також стверджуваним порушенням права позивача як іпотекодержателя.

Позов ґрунтується на тому, що позивач вважає, що майно не може бути витребувано ПАТ "КБ "Актив-Банк" у ТОВ "Сонас" як добросовісного набувача в зв'язку з відсутністю підстав для такого витребування. При цьому позивач посилається на судові рішення у господарській справі № 910/21911/14.

Позивач посилається на те, що дії нотаріуса порушили права та інтереси ПАТ "Укрексімбанк", як іпотекодержателя нерухомого майна, під час звернення стягнення на нерухоме майно.

Відтак, предметом розгляду в цій справі є не дії Приватного нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а законність витребування майна власником із володіння добросовісного набувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 листопада 2019 року до Верховного Суду звернулося ПАТ "Укрексімбанк" із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до на розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі йдеться про те, що предмет даного спору стосується перевірки правомірності дій суб'єкта владних повноважень - нотаріуса при вчиненні ним реєстраційних дій, а відтак спірні правовідносини у даній справі мають виключно публічно-правовий характер і повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стрелець Т. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрексімбанк".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між позивачем та ПАТ "КБ Актив-Банк" був укладений іпотечний договір від
27.01.2010 № 151110Z24 з метою забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Укрпідшипник" (ПАТ Укрпідшипник") перед Публічним акціонерним товариством "Укрексімбанк" за кредитним договором від 22.11.2006 № 15106К134.

За умовами іпотечного договору Публічне акціонерне товариство "КБ "Актив-Банк" передало в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 3904,90 кв. м та підземний паркінг загальною площею 409,60 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3.

Між ПАТ "КБ "Актив-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синонім" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" та в наступному на Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2014.

Відповідно до умов попереднього договору, сторони уклали основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими Публічне акціонерне товариство "КБ "Актив-Банк" передав у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Синонім" (Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") нерухоме майно, зокрема: групи приміщень з № I, II, III шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А) та підземний паркінг загальною площею 409,60 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3.

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 по справі № 910/21911/14, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, визнано договори купівлі-продажу нерухомого майна укладеними та дійсними.

Так, на підставі вказаного судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") 10.06.2016 здійснило державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

11.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: групи приміщень з № I, II, III шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул.

Борисоглібська № 3 (Літера А) та підземний паркінг загальною площею 409,60 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, а справу № 910/21911/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" на нерухоме майно, а саме: про припинення записів: №14927665 (щодо підземного паркінгу), у якості підстави державної реєстрації вказано: "постанова, серія та номер: № 910/21911/14, виданий 03.08.2016, видавник: Вищий господарський суд України", № ~organization2~ (щодо нежитлових приміщень), у якості підстави державної реєстрації вказано: "постанова, серія та номер: № 910/21911/14, виданий 03.08.2016, видавник: Вищий господарський суд України", про державну реєстрацію права власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на нерухоме майно: № ~organization3~ (щодо підземного паркінгу), у якості підстави виникнення права власності вказано: "свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 27.08.2009, видавник: Київська міська державна адміністрація", № 30357934 (щодо нежитлових приміщень), у якості підстави виникнення права власності вказано: "свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 09.04.2009, видавник: Київська міська державна адміністрація".

На думку позивача, відповідач станом на 19.02.2019 протиправно вчинив реєстраційні дії, щодо припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас", зазначивши підставою для вчинення таких дій постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2016 по справі № 910/21911/14 та зареєструвавши право власності на об'єкт нерухомості за Публічним акціонерним товариством "КБ "Актив Банк" на підставі свідоцтва про право власності від
27.08.2009.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, з наведеними у статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судами, спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача, який є іпотекодержателем за іпотечним договором від 27.01.2010 № 151110z24 з правомірністю державної реєстрації припинення права власності ТОВ "Сонас" у зв'язку з витребуванням спірного нерухомого майна власником ПАТ "КБ "Актив-Банк" із володіння добросовісного набувача ТОВ "Сонас", а також стверджувальним порушенням права позивача як іпотекодержателя.

Позов ґрунтується на тому, що позивач вважає, що майно не може бути витребувано ПАТ "КБ "Актив-Банк" у ТОВ "Сонас" як добросовісного набувача в зв'язку з відсутністю підстав для такого витребування. При цьому позивач посилається на судові рішення у господарській справі № 910/21911/14.

Позивач посилається на те, що дії нотаріуса порушили права та інтереси ПАТ "Укрексімбанк", як іпотекодержателя нерухомого майна, під час звернення стягнення на нерухоме майно.

Відтак, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії Приватного нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність витребування майна власником із володіння добросовісного набувача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки нотаріус, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності (припинення права власності) на спірний об'єкт нерухомого майна, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію (припинення права) стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.

Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права (припинення права) якої оскаржує позивач. Участь нотаріуса як державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності (припинення) речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача, у разі якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 826/22382/15).

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК).

Підвідомчість господарських справ установлена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

ГПК (у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом), також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (
ГПК ).

Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною 1 статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець