ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 813/1477/16

касаційне провадження № К/9901/33084/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Городецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 (суддя Братичак У.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (головуючий суддя - Нос С.П., судді - Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі за позовом Приватного підприємства «Львівдах» (далі у тексті - Підприємство) до Городецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі у тексті - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Інспекції від 18.01.2016 №0000111500.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на безпідставність прийнятого рішення про нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати податкових зобов`язань, оскільки задекларовані зобов`язання за період, що перевірявся, сплачені Підприємством своєчасно та у повному обсязі.

Львівській окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 18.01.2016 №0000111500 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 75 611, 47 грн, в задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем самостійно в декларації за травень 2014 року в рядку 25.1 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 409 117, 00 грн, в декларації за червень 2014 року в рядку 25.1 визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 301 881, 00 грн, які своєчасно сплачено Підприємством до бюджету. Водночас Підприємством своєчасно не сплачено розстрочені грошові зобов`язання з податку на додану вартість по декларації від 20.10.2014 за вересень 2014 року, позивачем прострочено платіж на 10 днів на суму 228 584, 40 грн та на 12 днів згідно уточнюючого розрахунку від 13.06.2014 на суму 80, 00 грн, за що контролюючим органом правомірно були нараховані штрафні санкції в цій частині.

Інспекція оскаржила постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, зокрема, пункту 57.1 статті 57, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 87.9 статті 87, статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та нормам процесуального права, зокрема, статті 11 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідач зауважує, що програма розрахунку штрафних санкцій автоматично розраховує штраф у розмірі відсотку від суми боргу і результат розрахунку оформлюється у вигляді окремого документу, що містить детальний порядок розрахунку зі всіма формулами.

Підприємство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 справу передано на розгляд колегії суддів: Вербицька О.В. (суддя-доповідач), Маринчак Н.Є., Цвіркун Ю.І.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.02.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017 Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.10.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 25.10.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією 24.12.2015 проведено перевірку Підприємства з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, за наслідками якої складено акт перевірки від 24.12.2015 № 181/15-0/37030088 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ ПК України, а саме, Підприємством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.01.2016 № 00000111500, яким застосовано до Підприємства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 98477, 91 грн (10%) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до спірного податкового повідомлення-рішення нараховано:

по податковій декларації з ПДВ від 20.06.2016 (за травень): за прострочення платежу на 30 днів на суму 156 661, 20 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 156 66, 12 грн; за прострочення платежу на 30 днів на суму 6 713, 40 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 671, 34 грн; за прострочення платежу на 30 днів на суму 100 108, 80 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 100 108, 80 грн; за прострочення платежу на 11 днів на суму 19 000, 00 грн, застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 1 900, 00 грн;

за прострочення на 29 днів виконання рішення від 30.01.2014 про розстрочення грошового зобов`язання на суму 112 320, 90 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 11 232, 09 грн;

за порушення строку сплати грошового зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 17.04.2016: за прострочення платежу на 15 днів на суму 131 193, 90 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 13 119, 39 грн; за прострочення платежу на 11 днів на суму 23 516, 10 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 2 351, 61 грн; за прострочення платежу на 3 дні на суму 132 008, 90 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 13 200, 89 грн; за прострочення платежу на 3 дні на суму 35 363, 00 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 3 536, 30 грн; за прострочення платежу на 1 день на суму 14 859, 00 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 1 485, 90 грн;

за прострочення на 12 днів платежу згідно уточнюючого розрахунку від 13.06.2014 грошового зобов`язання на суму 80, 00 грн застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 8, 00 грн;

по податковій декларації з податку на додану вартість від 21.07.2014 (за червень) за прострочення платежу на 10 днів на суму 24 369, 50 грн, застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 2 436, 95 грн;

по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2014 (за вересень) - за прострочення платежу на 10 днів на суму 228 584, 40 грн, застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% у сумі 22 858, 44 грн.

Спірним питанням у даній справі є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг -сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Статтею 32 ПК України передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту.

Зі змісту положень абзацу 1 пунктів 100.1, 100.2, абзацу 1 пункту 100.11 статті 100 ПК України розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків окремо за кожним податком і збором.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 ПК України).

Статтями 31, 37 та 38 ПК України передбачено, що податковий обов`язок припиняється його виконанням, яке відбувається шляхом сплати в повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.

Отже, розстрочення (відстрочення) сум грошових зобов`язань та платежів не вважається їх сплатою, а є лише перенесенням (зміною) строків сплати на більш пізній період. А несплачене у строк, визначений договором або судовим рішенням, розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання набуває статус податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (пункт 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Ураховуючи встановлення судовими інстанціями, що між сторонами щодо нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 17.04.2016 форми «Р» досягнуто податковий компроміс відповідно до рішення від 27.04.2015 №4431/22-01/36, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність нарахування штрафних санкцій у цій частині.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також враховує встановлені судами обставини, що в декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року в рядку 25.1 позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 409 117, 00 грн та сплачено визначену суму податку на додану вартість платіжними дорученнями № 2 на суму 23 516, 12 грн 23.06.2014, платіжними дорученнями № 2 на 175 525, 20 грн № 5 на 65 000, 00 грн, № 9 на 145 263, 60 грн 27.06.2014.

В декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року в рядку 25.1 позивачем самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 301 881, 00 грн та сплачено визначену суму податку на додану вартість платіжними дорученнями № 2 на суму 100 108, 80 грн, № 3 на 156 661, 20 грн, № 7 на 163 960, 00 грн 30.07.2014.

Щодо сплати розстроченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість колегія суддів враховує, що позивачем до матеріалів справи долучено банківські виписки, які підтверджують своєчасну сплату розстроченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Водночас, по декларації з податку на додану вартість від 20.10.2014 (за вересень) за прострочення платежу на 10 днів на суму 228 584, 40 грн та за прострочення на 12 днів платежу згідно уточнюючого розрахунку від 13.06.2014 грошового зобов`язання на суму 80, 00 грн не надано доказів сплати даних зобов`язань, тому в цій частині Інспекцією правомірно нараховані штрафні санкції.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення Інспекції форми «Ш» від 18.01.2016 № 0000111500 в частині застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 75 611, 47 грн.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись положеннями статті 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова