Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м.Київ

справа №703/205/17

адміністративне провадження №К/9901/32413/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2017р. (суддя - Калашник В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. (судді: Желтобрюх І.Л., Бєлова Л.В., Парінова А.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», скасувати розпорядження відповідача № 165871 від 22.12.2016р.;

- зобов'язати відповідача перевести його на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», з розрахунку 60% від середньомісячного заробітку, починаючи з дня звернення із заявою.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після набрання чинності з 01.04.2015р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-УІІ від 02.03.2015р., питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури було врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII, відповідно до прикінцевих положень якого, норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15.07.2015р. та на цей час є чинними.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною відмову відповідача у переведенні позивача на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Скасовано розпорядження відповідача № 165871 від 22.12.2016р., яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язано відповідача перевести позивача на пенсію по інвалідності з 16.12.2016р. відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» і призначити пенсію у розмірі 60% від середньомісячного заробітку на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18-323 від 08.12.2016р. з проведенням відповідного перерахунку.

З ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01.06.2015р. пенсії не призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у тому числі і ч. 9. ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII.

Заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах доводів касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014р. прокурорам, визнаним інвалідами І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

У ч. 2 ст. 86 Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014р. "Про прокуратуру" передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 02.09.2016р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач працював в органах прокуратури з 16.02.2005р. по 01.12.2016р. згідно до довідки прокуратури Черкаської області від 08.12.2016р. № 18-323 та трудової книжки позивача.

На час звернення до відповідача з відповідною заявою загальний стаж роботи в органах прокуратури складав 11 років 09 місяців 26 днів.

Відповідно до довідки до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №531057 від 02.09.2016р. позивачу встановлено інвалідність II групи загального захворювання та з 02.09.2016р. позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (а.с.18)

Позивача 01.12.2016р. звільнено за власним бажанням з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" на підставі Наказу № 391.

Позивачем 16.12.2016р. до відповідача заяву про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та довідки прокуратури Черкаської області від 08.12.2016р. № 18-323 (а.с.19)

Розпорядженням відповідача № 165871 від 22.12.2016р. позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, у зв'язку з тим, що він не має права на пенсію

Також листом відповідача від 22.12.2016р. №11880/03 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VІІ, яким з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (а.с.25).

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", оскільки зазначені положення стосуються порядку призначення пенсій, а не переведення на інший вид пенсії. При цьому положення ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. є чинними, а отже, можуть бути застосовані при призначенні пенсії працівникам прокуратури України, за наявності на день звернення відповідної вислуги років.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що на час прийняття вищезазначеного Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. та з 01.06.2015р. до 15.07.2015р. діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1), а тому саме за нормами цього закону неможливо було призначати «спеціальну» пенсію і вона мала призначатися «на загальних підставах». Крім того Закон України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" набрав чинності 01.04.2015, а Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014р. набрав чинності 15.07.2015р., а тому на момент набрання чинності Закону № 213-VІІ норми Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII не набрали чинності, а тому не могли бути скасовані.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, на час звернення позивача до відповідача з заявою про переведення на пенсію по інвалідності (16.12.2016р.) у ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014р. було встановлено право прокурорів, визнаним інвалідами І або II групи, на призначення пенсії по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Судами встановлено з матеріалів справи згідно трудової книжки позивача та довідки прокуратури Черкаської області від 08.12.2016р. № 18-323, у позивача наявний стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років (11 років 09 місяців 26 днів) та позивачу з 02.09.2016р. встановлено інвалідність ІІ групи загального захворювання, а тому позивач має право на переведення на пенсію по інвалідності на підставі ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014р.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивачу встановлено інвалідність ІІ групи та наявний стаж більше 10 років в органах прокуратури, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ від 14.10.2014р., а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" пенсії прокурорам згідно з Закону України "Про прокуратуру" не призначаються з 01.06.2015р. є безпідставним, оскільки Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. набрав чинності з 15.07.2015р., тобто після прийняття Закону України № 213-VІІ від 02.03.2015р., і цим Законом визначено підстави та умови пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури.

Подібна правова позиція щодо застосування положень ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014р. уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2018р. (справа № 686/1273/17).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук