Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.09.2025 року у справі №560/17705/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 560/17705/24

адміністративне провадження № К/990/26989/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 (судді: Сапальова Т.В. (головуючий), Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.) у справі №560/17705/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2024:

- №26617/2201-0709, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями на у суму 526 211,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 52 621,00 грн;

- №26618/2201-0709, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 11 073,00 грн;

- №26619/2201-0709, яким до позивача застосовано штраф в сумі 10815,19грн за платежем ПДВ;

- № 26625/2201-0709, в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1 792 140,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є безпідставними та не обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог закону та підлягають скасуванню.

Товариство вказує, що передавши автомобіль в позичку на тимчасове користування, він не став використовуватись в негосподарській діяльності, в пільгових, або неоподаткованих операціях, а неотримання доходу від передачі такого майна в тимчасове користування, не свідчить, що автомобіль використовувався у не господарській діяльності або майно припинилось використовуватись. Зазначає, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції. Крім того, контролюючим органом не було враховано того, що починаючи з 20.09.2024 автомобіль використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Ормс» з метою отримання прибутку, на підтвердження чого, відповідачу було надано договір оренди від 20.09.2024, акт приймання - передачі, акт надання послуг, виписку по рахунку, проте такі докази не були враховані.

Також звертає увагу, що з огляду на відсутність встановленого строку на подання повідомлень щодо об`єктів, в даному випадку земельних ділянок, права на які у позивача виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та Порядку обліку платників податків і зборів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі - Порядок № 1588), та, враховуючи, що на момент проведення перевірки позивачем подані повідомлення за формою № 20-ОПП, підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України щодо таких земельних ділянок, відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що позивачем допущено порушення вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 537 284 грн, в результаті не проведення їх нарахування по придбаному автомобілі та послугах з його обслуговування, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Відповідно правомірно застосовано до позивача і штраф за не складення та не реєстрацію в Єдиному реєстрі окремих зведених податкових накладних

Також суд дійшов висновку, що позивач був зобов`язаний подати повідомлення за формою 20-ОПП, що є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль, а тому відповідальність передбачена пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України до Товариства застосовано правомірно. Суд також вказав, що порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об`єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги товариства задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, є підставою для формування податкового кредиту за умови використання придбаних товарів та основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. При цьому з визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі, зокрема, операція може виявитись збитковою.

Встановлено, що автомобіль MERSEDES-BENZ GLE 400 передано в тимчасове безоплатне користування для ТОВ «АСПІК ГРУП» згідно договору позички транспортного засобу від 14.09.2021. Тобто, на переконання суду, передавши автомобіль в позичку на тимчасове користування, він не став використовуватись в негосподарській діяльності, в пільгових, або неоподаткованих операціях, а неотримання доходу від передачі такого майна в тимчасове користування, не свідчить, що автомобіль використовувався у не господарській діяльності або майно припинилось використовуватись чи не може використовуватись в подальшому. При цьому суд вказав, що з 20.09.2024 автомобіль MERSEDES-BENZ GLE 400 передано в оренду за договором від 20.09.2024 та використовується ТОВ «АГРО-ОРМС» з метою отримання прибутку, що підтверджено первинними документами.

Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставним застосування фінансових (штрафних) санкції (штрафу), передбачених пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України за порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, щодо 1 757 об`єктів оподаткування (орендованих земельних ділянок) на суму 1 792 140,00 грн, з яких щодо 710 земельних ділянки закінчились строки застосування штрафних санкцій, а щодо 1 047 земельних ділянок строки на подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не були встановлені, оскільки права щодо таких земельних ділянок виникли у Товариства, ще до набрання чинності Податкового кодексу України та Порядку № 1588, а тому податкове повідомлення-рішення №26625/2201-0709 від 29.10.2024 є протиправним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, застосування фінансових (штрафних) санкцій (штрафу) слугували висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 25.09.2024 № 20842/22-01-07-09/31328990, оформленого за результатами проведеної документальної планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОРМС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.04.2021 по 31.03.2024 та за період з 01.04.2021 по 31.03.2024 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

1) підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 526211 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: вересень 2021 року в сумі 512567 грн, вересень 2022 року в сумі 2 862 грн, серпень 2023 року в сумі 10 782 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (р.21 Декларації) за березень 2024 року у сумі 11 073 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що Товариство у перевіреному періоді придбало автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та послуги з його обслуговування на загальну суму 3 223 705,85 грн, в т.ч. ПДВ 537 284,32 грн та сформувало податковий кредит з ПДВ за відповідні звітні періоди. Перевіркою встановлено, що вказаний автомобіль передано в тимчасове безоплатне користування ТОВ «АСПІК ГРУП» згідно договору позички транспортного засобу від 14.09.2021 №б/н та акта прийому-передачі транспортного засобу від 14.09.2021 №1. Додатковою угодою від 08.09.2023 №1 продовжено строк користування до 14.09.2025 року (включно). При цьому протягом періоду з 14.09.2021 (дати передачі транспортного засобу) по 31.03.2024 (останній день періоду, що підлягав перевірці) позивач доходу від операції з безоплатної позички автомобіля ТОВ «АСПІК ГРУП» не отримував, а тому така операція не є господарською діяльністю підприємства. Вказане порушення також мало вплив на завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 11 073 грн;

2) пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, п. 11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, в результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі окремі зведені податкові накладні на загальний обсяг постачання 3223705,85 грн;

3) пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, п.8.5 розділу VIII Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, в результаті чого несвоєчасно подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 1 803 об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність та не подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 28 (двадцяти восьми) об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.

Товариством подано заперечення на акт від 25.09.2024 № 20842/22-01-07-09/31328990, які були розглянуті контролюючим органом, висновки акта перевірки залишено без змін, про що повідомлено платника податків листом від 23.10.2024 № 5181/10/22-01-07-09-09.

За результатами перевірки та відповідних висновків контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 198.5 статті 198, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 537 284 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 11 073 грн в результаті не проведення їх нарахування по придбаному автомобілю та послугах з його обслуговування, які попередньо були включені до податкового кредиту, та які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Контролюючий орган наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції в наведеній частині не відповідають суті спірних правовідносин, оскільки правильність формування податкового кредиту та реальність господарських операцій з придбання автомобіля, його обслуговування, та передача у позичку під час перевірки не заперечувалась. Натомість спірне питання полягає у не нарахуванні позивачем податкових зобов`язань у зв`язку з використанням активів у діяльності, що не є господарською.

Перевіркою встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся (з 01.04.2021 по 31.03.2024) придбав автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та послуги з його обслуговування, сформував податковий кредит з ПДВ. Вказаний автомобіль передано в тимчасове безоплатне користування для ТОВ «АСПІК ГРУП» згідно договору позички транспортного засобу від 14.09.2021 №б/н та акта прийому-передачі транспортного засобу від 14.09.2021 №1 та в подальшому саме позивач обслуговував автомобіль за власний рахунок та суми обслуговування відносив до податкового кредиту. Таким чином позивач у перевіряємий період жодного доходу від придбаного автомобіля не отримував (як самостійно так і від позичальника).

Проте апеляційний суд у своїй постанові зробив висновок про те, що із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Однак суд не врахував, що у спірних правовідносинах позивач збільшив витрати (придбав автомобіль та послуги з обслуговування), які зменшують об`єкт оподаткування (операції з позички не оподатковано ПДВ), можливість приросту активу чи збереження його вартості відсутнє, оскільки вартість автомобіля зменшується з часом експлуатації, а операція з позички безоплатна, що свідчить про відсутність економічного ефекту. Договором позички транспортного засобу від 14.09.2021 визначено умови договору, які свідчать про передачу транспортного засобу для використання контрагентом (ТОВ «Аспік Груп»), а не з метою збереження. Отже такі операції не зумовлені розумними економічними причинами (позбавлені економічної мети).

Також контролюючий орган вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції і норм пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України без врахування висновків зроблених Верховним Судом у подібних правовідносинах. Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 у справі №826/14197/17, від 11.04.2023 у справі №260/2584/21 дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України у всіх без виключення платників податків виник обов`язок із надання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. При цьому чинним законодавством не передбачено терміну, протягом якого необхідно було подати таке повідомлення щодо об`єктів, створених, відкритих чи зареєстрованих до 2011 року.

Отже, виходячи з наведених висновків Верховного Суду порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов`язку (незалежно від періоду виникнення об`єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

9. Товариством подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивач зазначає, про безпідставність доводів касаційної скарги відповідача про неправильне застосування Сьомим апеляційним адміністративним судом підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах. Зазначає, що в постановах від 04.04.2023 у справі № 120/15979/21-а та від 01.12.2021 у справі №140/6978/20 Верховний Суд висловив правову позицію, що із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доход від конкретної операції. Вважає, що переданий автомобіль у користування за договором позички передбачає тимчасове користування автомобілем, і така господарська операція, як і послуги щодо його обслуговування, направлені на збереження такого активу з його подальшим повернення користувачем власнику, а збереження такого активу (автомобіля) і є діловою метою (економічним ефектом), отриманим внаслідок господарської операції, що здійснена в межах господарської діяльності Товариства.

Також позивач не погоджується з доводами контролюючого органу щодо неправильного застосування пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.4., 8.5. Розділу VIII Порядку № 1588 (несвоєчасне подання та неподання повідомлень за формою № 20-ОПП) у зв`язку із застосуванням таких норм без урахування висновків Верховного Суду, зроблених в постановах від 11.04.2023 у справі № 260/2584/21 та від 21.07.2020 у справі № 826/14197/17.

Зазначає, що скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, наведену у вказаних постановах, не враховує обставин у цій справі. Так, у справі № 260/2584/21 позивачем на момент проведення перевірки та на момент розгляду справу так і не було виконано обов`язку, передбаченого пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України щодо подання повідомлення за формою № 20-ОПП, з огляду на що суд і дійшов до висновку, що невиконання платником податків такого обов`язку є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України. Натомість у даній справі, ТОВ «Агро- Ормс» виконало обов`язок, передбачений пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, і на момент проведення перевірки, позивачем були подані повідомлення за формою № 20-ОПП щодо кожної земельної ділянки, що вказано в додатку № 23 до акту перевірки.

Тому, розглядаючи дану справу необхідно враховувати зроблений у згаданій вище постанові від 11.04.2023 у справі № 260/2584/21 висновок Верховного Суду, що чинним законодавством не передбачено терміну, протягом якого необхідно було подати таке повідомлення щодо об`єктів, створених, відкритих чи зареєстрованих до 2011 року. Отже враховуючи, що на момент проведення перевірки позивачем подані повідомлення за формою № 20-ОПП, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, з урахуванням згаданих правових позицій Верховного Суду, про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України щодо таких земельних ділянок.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

11. Щодо порушення вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 526 211,00 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 11 073 грн в результаті не проведення їх нарахування по придбаному автомобілі та послугах з його обслуговування, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перевіряючи висновки суду апеляційної інстанції у взаємозв`язку із доводами контролюючого органу, викладеними у касаційній скарзі, які пов`язані із перевіркою використання позивачем придбаного автомобіля (з урахуванням послуг з його обслуговування) у власній господарській діяльності, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Абзацом п`ятим пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит.

При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, мають співпадати.

Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Аналогічний висновок викладався Верховним Судом в постановах від 24.01.2023 у справі №560/7669/21, від 23.05.2023 у справі № 640/8449/20, від10.10.2024 у справі № 814/476/18.

Отже для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно від у справах №120/15979/21-а, № 140/6978/20, №816/2270/16, № 804/7753/16, №818/3838/15.

Також Верховний Суд звертав увагу, що з`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Товариство придбало автомобіль Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та сформувало податковий кредит по придбаному автомобілю за вересень 2021 року (податкові накладні від 12.08.2021 №395 та від 20.08.2021 №396). В подальшому придбавались послуги з обслуговування автомобіля у ПАТ «ХМЕЛЬНИЧЧИНА-АВТО» та відповідно формувався податковий кредит за відповідні періоди, згідно податкових накладних наведених на с.16-20 акта перевірки. Загальна сума постачання (придбання) 3 223 705,85 грн, в т.ч. ПДВ 537 284,32 грн (вересень 2021 в сумі 512567 грн, вересень 2022 в сумі 2 862 грн, серпень 2023 в сумі 10 782 грн, березень 2024 в сумі 11 073 грн).

В процесі проведення перевірки досліджувалось питання чи пов`язані придбання автомобіля Mercedes-Benz GLE 400 d 4MATIC Coupe та послуги з його обслуговування з веденням господарської діяльності Товариства, зокрема, отриманням доходу від вказаних операцій.

Перевіркою встановлено, що вказаний автомобіль передано в тимчасове безоплатне користування для ТОВ «АСПІК ГРУП» згідно з договором позички транспортного засобу від 14.09.2021 №б/н та акта прийому-передачі транспортного засобу від 14.09.2021 №1. Додатковою угодою від 08.09.2023 №1 продовжено строк користування до 14.09.2025 (включно).

Відповідно до статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Протягом періоду з 14.09.2021 (дати передачі транспортного засобу) по 31.03.2024 (останній день періоду, що підлягав перевірці), позивач доходу від придбаного автомобіля не отримував.

Проте, за вказаний період позивачем було включено суми ПДВ до податкового кредиту по господарським операціям з придбання автомобіля та послугах з його утримання.

Колегія суддів наголошує, що ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі, як і у відзиві на касаційну скаргу, позивач фактично не заперечував, що доходу від придбаного автомобіля не отримував.

При цьому позивач наполягав на тому, що передача автомобіля, за договором позички, була направлена на збереження такого активу з його подальшим поверненням власнику, однак слід зазначити, що такі доводи є безпідставними, з огляду на те, що автомобіль у використанні втрачає свої технічні властивості (через зношування деталей, несправності тощо), крім того, саме позивач на протязі 2021- 2024 років здійснював витрати на обслуговування такого авто та підтримання його у відповідному технічному стані, про що свідчить номенклатура отриманих послуг, які наведені у виписаних на користь позивача податкових накладних та в актах виконаних робіт (т. 1 а.с. 218-223). Таким чином, економічна мета при передачі у позичку автомобіля і його обслуговування відсутня, оскільки можливість приросту активу чи збереження його вартості відсутнє, оскільки вартість автомобіля зменшується з часом експлуатації, а операція з позички безоплатна, що свідчить про відсутність економічного ефекту.

Отже, встановлені у цій справі обставини та наявні в матеріалах справи докази, підтверджують виключно факт придбання платником вищевказаних активів (транспортного засобу та послуг по його обслуговуванню), проте не свідчать про їх використання в господарській діяльності.

Відповідність господарської операції діловій меті є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит та в силу положень податкового законодавства надає платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму витрат сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності, при цьому відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника сум податкового кредиту.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що починаючи з 20.09.2024 автомобіль MERSEDES-BENZ GLE 400 використовується Товариством з метою отримання прибутку, на підтвердження чого було надано договір оренди від 20.09.2024, акт приймання-передачі від 20.09.2024, акт надання послуг за вересень 2024 року, виписку з рахунку про надходження 01.10.2024 орендної плати, колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказаний правочин укладений вже після завершення періоду, за який проводилась перевірка (період, що перевірявся з 01.04.2021 по 31.03.2024).

Таким чином, враховуючи, що доходу від операції з безоплатної позички автомобіля Товариство не отримувало, як то передбачено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доказів, які б підтверджували наявність економічної доцільності господарської операції з безоплатної передачі автомобіля у користування іншій особі, матеріали справи не містять. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така операція, за встановлених обставин, не є господарською діяльністю Товариства.

Отже враховуючи факт порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, контролюючий орган обґрунтовано збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов`язаннями на у суму 526 211,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 52 621,00 грн (податкове повідомлення - рішення №26617/2201-0709) та зменшено розмір від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту в сумі 11 073,00 грн (податкове повідомлення - рішення № 26618/2201-0709).

12. Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 29.10.2024 №26619/2201-0709, яким до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України в сумі 10 815,19 грн, колегія суддів виходить з того, що в межах цієї справи це питання є похідним від висновку про наявність факту порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно обґрунтованими є висновки контролюючого органу в частині невиконання Товариством визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та п. 11 Порядку №1307 обов`язку щодо складення та реєстрації зведених податкових накладних на загальний обсяг постачання 3 223 705,58 грн (ПДВ 537 284,32 грн), що свідчить про правомірність застосування штрафу в сумі 10 815,19 грн, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.10.2024 № 26619/2201-0709.

13. Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.10.2024 № 26625/2201-0709 Суд зазначає наступне.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, п. 8.5 розділу VІІІ Порядку обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням №1599 від 09.12.2011, що полягало у несвоєчасному поданні повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 1 803 об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність та не подання повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 28 об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.

Позивач, не заперечуючи ці обставини, наполягав на тому, що по 710 земельних ділянки закінчились строки застосування штрафних санкцій визначені статтею 102 Податкового кодексу України (реєстрація права оренди в Реєстрі речових прав відбулось до 24.04.2018, а податкове повідомлення - рішення прийнято 29.10.2024), а щодо 1 047 земельних ділянок строки на подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не були встановлені, оскільки права щодо таких земельних ділянок виникли у Товариства до 06.01.2012, ще до набрання чинності Порядку № 1588, яким визначено строк в 10 днів для подання відповідного повідомлення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

За правилами, встановленими пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах був розроблений Порядок №1588.

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (пункт 8.2 розділу VIII Порядку №1588).

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Абзацом першим пункту 8.4 розділу VIII Порядку №1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України встановлено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 (справа №826/14197/17), від 11.04.2023 (справа №260/2584/21) дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

У цій справі позивач вважає, що по 710 земельних ділянки закінчились строки застосування штрафних санкцій визначені статтею 102 Податкового кодексу України, а щодо 1 047 земельних ділянок строки на подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не були встановлені, оскільки права щодо таких земельних ділянок виникли ще до набрання чинності Порядку № 1588, тому підстав для подання відповідного повідомлення не виникло. Такі доводи підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). При цьому до 01 січня 2011 року суб`єкти господарювання не були зобов`язані подавати інформацію про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, до податкових органів, у зв`язку з чим останні не мали повної інформації про наявні до указаної дати об`єкти оподаткування у платників податків.

Водночас із набранням чинності пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України у всіх без виключення платників податків виник обов`язок із надання контролюючому органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Відповідно до пункту 111.5 статті 111 Податкового кодексу України триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом.

Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Отже, порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП є триваючим, відтак, невиконання платником податків такого обов`язку станом на час проведення перевірки (незалежно від періоду виникнення об`єкта) є підставою для притягнення відповідальності згідно з пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що вищевказане порушення є триваючим, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо граничних строків передбачених статтею 102 Податкового кодексу України для застосування штрафних санкцій.

Щодо 1 047 земельних ділянок, відносно яких позивач вважає, що строки на подання повідомлень за формою № 20-ОПП взагалі не були встановлені, оскільки права щодо таких земельних ділянок виникли у Товариства до 06.01.2012 - набрання чинності Порядку № 1588, яким визначено строк в 10 днів для подання відповідного повідомлення, то колегія суддів наголошує, що обов`язок виникає, зокрема після реєстрації об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

При цьому слід зазначити, що в даному випадку не є визначальним первинне виникнення права на такі земельні ділянки, до чи після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) та Порядком № 1588 (06.01.2012), визначальним у спірних правовідносинах є саме факт реєстрації права на такі земельні ділянки у відповідному реєстрі, що зумовлювало виконання приписів пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та Порядку № 1588.

Актом перевірки (додаток 23) встановлено, а позивачем підтверджується, зокрема в позовній заяві, апеляційній скарзі, а також наданими ним витягами з Державного реєстру речових прав, які наявні в матеріалах справи, що Товариством проведено реєстрацію прав на земельні ділянки (право оренди) і така реєстрація по спірних земельних ділянках проводилась позивачем починаючи з 16.05.2013, відповідно позивач був зобов`язаний подати повідомлення за формою №20-ОПП.

Посилання позивача на те, що у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 260/2584/21 зроблено висновок, що чинним законодавством не передбачено терміну, протягом якого необхідно було подати таке повідомлення щодо об`єктів, створених, відкритих чи зареєстрованих до 2011 року, а отже враховуючи, що на момент проведення перевірки позивачем подані повідомлення за формою № 20-ОПП, то відповідно підстав для притягнення позивача до відповідальності немає, Суд не бере до уваги, оскільки згідно актом перевірки (додаток 23) реєстрацію права оренди на земельні ділянки позивачем здійснено після 06.01.2012, а тому враховуючи, що повідомлення були подані поза межами 10 денного строку, як то визначено Порядком № 1588, контролюючим органом обґрунтовано застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання інформації за формою №20-ОПП.

Отже, за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних та обґрунтованих висновків про порушення позивачем вимог щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає задоволенню.

15. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №560/17705/24 скасувати та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова