Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 440/8616/24

адміністративне провадження № К/990/2444/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (суддя Алєксєєва Н. Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року (судді: Спаскін О. А., Любчич Л. В., Присяжнюк О. В.) у справі № 440/8616/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023, 2024 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023, 2024 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що в період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 квітня 2024 року № 29 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

3. ОСОБА_1 зазначив, що йому стало відомо, що відповідач у період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року здійснював нарахування грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме, виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2023, 2024 роки. Відповідач застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762 грн.

4. На думку позивача, дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі є протиправними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

5. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

6. Суд першої інстанції зазначив, що з 20 травня 2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються, виходячи з розміру 1762 грн, а не прожиткового мінімуму. Зміни, внесені в Постанову № 704 Постановою 481, є чинними та в судовому порядку не скасовані, а тому відсутні підстави для не врахування її судом.

7. Полтавський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністром України Постанови № 481, підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року з 20 травня 2023 року, відсутні. Отже, відповідачем вірно нараховане грошове забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року, тобто по день виключення із списків військової частини.

8. Суд першої інстанції також указав, що розрахунок допомоги на оздоровлення при виключені зі списків особового складу здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою. Розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається із грошового забезпечення станом на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Як видно з матеріалів справи, позивачу виплачено допомогу на оздоровлення за 2024 рік у квітні 2024 року, відтак розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, виходячи з розміру 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, що є правомірним. Ураховуючи, що грошове забезпечення, починаючи з травня 2023 року розраховувалось, виходячи з розміру 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, виплата грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021-2024 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби здійснені у відповідності до норм, чинних на дату звільнення позивача із військової служби.

9. Отже, Полтавський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

10. Залишаючи без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови № 481, підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відсутні. А отже, відповідачем вірно нараховане грошове забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року по день виключення із списків військової частини. Таким чином, доводи позивача щодо не доцільності застосування положень Постанови № 481 від 12 травня 2023 року до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими.

11. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що враховуючи, що грошове забезпечення, починаючи з травня 2023 року, розраховувалось, виходячи з розміру 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року, допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 роки; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби здійснена відповідно до норм, чинних на дату звільнення позивача із військової служби. З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня (а саме 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року в розмірі 3028 грн), є необґрунтованими.

12. Отже, Другий апеляційний адміністративний суд указав, що суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

13. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначив, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

14. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та застосовано до спірних правовідносин положення Постанови № 481, яка суперечить приписам статті 22 Конституції України, так як звужує зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки згідно із запровадженими нею нормами розмір грошового забезпечення військовослужбовців з 20 травня 2023 року в рази зменшено, порівняно з періодом до вказаної дати.

15. На переконання ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі не дослідили факти, що підлягали встановленню і лежать в основі позовних вимог, проігнорували фактичні обставини справи, що слугувало прийняттю необґрунтованого рішення щодо відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог в період з 20 травня 2023 року по день звільнення.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 до Верховного Суду не надходив.

18. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі № 440/8616/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та витребував із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/8616/24.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від справу № 440/8616/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_1 проходив військову службу з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року у військовій частині НОМЕР_1 .

22. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 квітня 2024 року № 29 позивача з 28 квітня 2024 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

23. Згідно із указаного наказу вислуга років у Збройних Силах України становить: загальна - 28 років 02 місяці 20 днів, пільгова - 00 років 05 місяців 16 днів. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана тривалістю 10 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана. Додаткова відпустка, як учаснику бойових дій 14 діб за 2021 рік, 14 діб за 2022 рік, 14 діб за 2023 рік, 14 діб за 2024 рік не надавалася.

24. Також наказано виплатити позивачу:

- грошову компенсацію за 45 днів невикористаної основної відпустки за 2022 рік, за 35 днів невикористаної основної відпустки за 2023 рік та за 12 днів невикористаної основної відпустки за 2024 рік;

- грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2021, 2022, 2023, 2024 роки;

- грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік;

- грошову компенсація вартості за недоотримане речове майно в сумі 159 676 грн 05 коп.

25. Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з розміру 1762 грн на відповідні тарифні коефіцієнти.

26. За таким же принципом у 2023 році були обчислені: грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2023- 2024 роки; грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік.

27. Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби за 2021- 2023 роки, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

28. Позивач не погоджувався із застосуванням відповідачем протягом спірного періоду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, оскільки вважав, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, тому, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

30. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

31. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

32. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023, 2024 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн), та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідного грошового забезпечення.

33. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року, відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

34. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року й постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

35. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевіряє оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо правильності рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу: місячного грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн) та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідного грошового забезпечення

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

38. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

39. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).

40. Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

41. На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

42. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

43. Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

44. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

45. Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 необхідно застосовувати первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704, тобто ту, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

46. Водночас 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».

Кабінет Міністрів України постановив:

1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

47. Постанова № 481 набрала чинності 20 травня 2023 року.

48. При цьому, Постанова № 481 чи її окремі пункти в спірні періоди нечинними (в тому числі в судовому порядку) під час спірного періоду не визнавалися, а тому підлягали застосуванню суб`єктами владних повноважень.

49. Таким чином, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

50. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.

51. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.

52. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

53. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 21 грудня 2023 року по 28 квітня 2024 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн), а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є правильними, оскільки здійснюючи позивачу відповідний розрахунок та виплату вказаного грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 діяла підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, Постановою № 481, яка під час спірного періоду була чинною, а тому підстав застосування попередньої редакції Постанови № 704 у військової частини НОМЕР_1 не було.

54. Такий правовий підхід щодо того, що внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24 (провадження № К/990/15215/25) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

55. Таким чином, із дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) та протягом її чинності у відповідних суб`єктів владних повноважень були відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Щодо правильності рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки

56. Як указано вище, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 необхідно застосовувати первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704, тобто ту, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103, та яка була чинною до 19 травня 2023 року (20 травня 2023 року набрала чинності Постанова № 481).

57. У постанові від 09 липня 2025 року у справі № 420/18853/24 Верховний Суд зауважив, що:

«з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.».

58. Законами України про Державний бюджет України на 2021- 2023 роки встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає: на 01 січня 2021 року (2270 грн), 01 січня 2022 року (2481 грн) та 01 січня 2023 року (2684 грн).

59. Із наведеного вище правового регулювання випливає, що з 29 січня 2020 року (дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) до 19 травня 2023 року (до дня набрання чинності Постанови № 481) позивач мав право на обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2021, 2022, 2023 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови № 704.

60. Водночас суди попередніх інстанцій установили, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби за 2021- 2023 роки, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

61. Ураховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимоги ОСОБА_1 в цій частині є передчасними.

62. Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що для повного захисту прав та законних інтересів позивача необхідно: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки, із посадового окладу та окладу за військовим званням обчислюючи їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки, із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет України на 01 січня відповідного календарного року (01 січня 2021 року - 2270 грн, 01 січня 2022 року - 2481 грн, 01 січня 2023 року - 2684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

64. Згідно із частиною першою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

65. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення в частині з неправильним застосуванням норм матеріального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у відповідній частині позовних вимог та ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки, із посадового окладу та окладу за військовим званням обчислюючи їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити відповідний перерахунок та виплату ОСОБА_1 вказаних видів грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати.

3. У цій частині прийняти нову постанову, якою:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки, із посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислюючи їх розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська