Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №823/64/16

провадження №К/9901/10853/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/64/16

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду, прийняту 15 лютого 2016 року у складі головуючого судді Тимошенко В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 7 квітня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

в с т а н о в и в :

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо перерахунку йому розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області здійснити йому перерахунок розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплативши доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням утримання 1,5 % військового збору відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу» від 31 липня 2014 року у розмірі 7 358,91 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 311 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 13 років 06 місяців 25 днів.

Однак при звільненні з органів МВС у запас через скорочення штатів з ним, всупереч чинному законодавству, не проведений повний розрахунок, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року, позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо перерахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною.

Зобов'язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплативши доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Додатковою постановою від 11 травня 2016 року Черкаський окружний адміністративний суд, задовольнив заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

Зобов'язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням утримання 1,5 % військового збору відповідно до Закону України від 31 липня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу» у розмірі 7 358,91 гривень.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що грошова допомога позивачу була нарахована правильно у відповідності до норм спеціальних законів, які у даному випадку є пріоритетними, а тому позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволені безпідставно.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи адміністративний, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку позивачу необхідно розраховувати 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до посадового (місячного) окладу, що передував події (звільненню), з якою пов'язана відповідна виплата, а саме 3800, 03 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому Верховний Суд України в своїх рішеннях неодноразово висловлював позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

В своїй постанові від 17 лютого 2015 року №21-8а/15 Верховний Суд України зазначив, що будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.

Таким чином, у даному випадку пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, отже, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу у міліції, порядок, умови проходження та звільнення з якої, у тому числі, і у частині оплати праці, врегульовані законодавством України, зокрема, але не виключно: Законом України від 20 грудня 1992 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114; Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499).

Так, частиною першою статті 19 Закону № 565-ХІІ (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно статті 18 Закону № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP.

Відповідно до пунктів 12, 13 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством. Особи рядового і начальницького складу та члени їх сімей користуються відповідно до законодавства правами і пільгами при переїзді залізничним, водним, автомобільним транспортом, медичному обслуговуванні, державному страхуванні, оплаті житлового приміщення, а також мають інші гарантії.

Такі гарантії особам рядового та офіцерського складу, зокрема, при звільненні зі служби визначені у Законі України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракт), у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка мас дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» також визначає, що особам начальницького складу органів внутрішніх справ звільненим з органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штатів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50-відсотків місячного і грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» в розрахунок місячного грошового забезпечення включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення постійного характеру в розмірах, що були встановлені наказами керівника органу чи підрозділу внутрішніх справ на день звільнення зі служби.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 311 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України на підставі п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 13 років 06 місяців 25 днів.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 був не згідний з правильністю нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні позивач, як учасник бойових дій, звернувся до Смілянського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де йому було призначено адвоката.

Адвокатом Карповим С.О., направлено запит Відповідачу про надання інформації, яка сума місячного грошового забезпечення була встановлена ОСОБА_1 та використана при нарахуванні йому вихідної допомоги при звільненні відповідно до п. 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393, а також, запропоновано, у разі виявлення неправильного нарахування ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, з метою уникнення судових спорів, здійснити відповідні корегування суми вихідної допомоги при звільненні.

На зазначений запит отримано відповідь від УМВС України в Черкаській області від 22 грудня 2015 року за № 29/к-170 про те, що ОСОБА_1 відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» була нарахована одноразова грошова допомога в розмірі 50-відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У розрахунок місячного грошового забезпечення включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення у розмірах, що були встановлені на день звільнення зі служби:

Посадовий оклад -700,00 гривень, оклад за спеціальним званням - 120,00 гривень, відсоткова надбавка за вислугу років (20%) - 205,00 гривень, надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 512,50 гривень, премія (72,4%) - 1113,15 гривень, всього грошове забезпечення для розрахунку вихідної допомоги - 2650,65 грн. х 13 років х 50% = 17229,23 гривень, утримання (1,5% військовий збір) - 258,44грн. Всього до видачі - 16 970,79 гривень.

Розміри посадового окладу («інспектор»), окладу за спеціальним званням («капітан») та розміри відсоткових надбавок встановлені на підставі наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499.

Військовий збір утримано відповідно Закону України від 31 липня 2014 року № 1621- від 31.07.2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до податкового кодексу».

Разом з тим, з довідки № 679 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вбачається: що у вересні 2015 року сума грошового забезпечення виплаченого позивачу становить 2650, 65 гривень, а станом на момент звільнення у жовтні 2015 року позивачу виплачено грошове забезпечення в розмірі 3800, 03 гривень.

Відповідно до п 1.5 Інструкції про порядок виплат и грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Відповідно до статті 12 Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» 1982 року, працівник, трудові відносини з яким було припинено, має право відповідно до національних законодавства й практики на: a) вихідну допомогу або інші аналогічні види допомоги у зв'язку з припиненням трудових відносин, розмір якої залежить, зокрема, від стажу роботи й розміру заробітної плати, і котрі виплачуються безпосередньо роботодавцем або з фонду, створеного з внесків роботодавців.

Затримка виплати заробітної плати навіть на значні терміни не може перешкоджати праву працівника стягнути заборгованість по заробітній платі незалежно від тривалості затримки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний уповноваженим органом в разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні договору з підстав п.1 статті 40 КЗпП України виплачується вихідна допомога.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку позивачу необхідно розраховувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до посадового (місячного) окладу, що передував події (звільненню), з якою пов'язана відповідна виплата, а саме 3800, 03 гривень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець