Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №640/7113/19

адміністративне провадження №К/9901/29302/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі № 640/7113/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА-КАПІТАЛ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТА-КАПІТАЛ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МЕТА-КАПІТАЛ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0002121404.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу про відмову у бюджетному відшкодуванні, який вмотивований лише тим, що в ході інвентаризації та огляду збудованих будівель неможливо дослідити та встановити цільове призначення об`єкта нерухомості, на переконання позивача, є неправомірним, оскільки визначення фактичного цільового призначення об`єктів нерухомого майна не впливає на порядок формування податкового кредиту та не обмежує у праві на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому в акті перевірки відповідачем підтверджено правомірність задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту в усіх податкових деклараціях за звітні періоди, починаючи з періоду, в якому виникло від`ємне значення, до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2018 року відображено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 368104077 грн (рядок 19 декларації), сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації у сумі 368104077 грн (рядок 20 декларації), суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 2302462 грн (рядок 21 декларації), сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 119052859 грн (рядок 20.2.1 декларації).

ГУ ДФС відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мета-Капітал» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за результатом якої складено акт від 18 грудня 2018 року №1252/26-15-14-04-01/36124300.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим ТОВ «Мета-Капітал» в акті пропонувалося відмовити у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року.

В акті перевірки контролюючий орган встановив, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 119052859 грн є будівництво ТОВ «МЕТА-КАПІТАЛ» об`єкту нерухомого майна за проектом «Реабілітаційно-оздоровчий комплекс за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Обухівське шосе, 169-А» (далі - Об`єкт). За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, відповідачем не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності за вересень 2018 року (заниження податкових зобов`язань, завищення податкового кредиту (підпункт 3.14.4 акта).

Разом з тим, у пункті 3.16 акта контролюючий орган вказав, що ГУ ДФС було проведено інвентаризацію за місцезнаходженням Об`єкта, в ході якої не видалось за можливе дослідити цільове призначення об`єкта, так як складовими частинами останнього є: адміністративний корпус, гостьовий будинок, господарчий в`їзд, сервісний комплекс, будівля інженерно-технічного забезпечення, підземний тунель, підземна станція очищення підземних вод, спортивний комплекс, лазня тощо. З огляду на вказане відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0002121404 форми «В3», яким позивачу відмовлено у врахуванні суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 119052859 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 березня 2019 року №13593/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення 18 січня 2019 року №0002121404 залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що у разі якщо понесені підприємством витрати на будівництво відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», останнє має право на отримання бюджетного відшкодування. При цьому таке право не пов`язується з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображення їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та зазначив, що відсутність права на повернення коштів з Державного бюджету України не обумовлювалось виявленими контролюючим органом обставинами нереальності чи/або безтоварності таких правовідносин. При цьому в акті перевірки відповідач підтвердив правомірність усіх задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що не можливо встановити фактичне цільове призначення Об`єкта. При цьому позивач не заперечує факту незакінченого будівництва спірного об`єкта нерухомості. На переконання відповідача, відображення позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» витрат на будівництво Об`єкта не дає можливості встановити його цільове призначення.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що цільове призначення Об`єкта чітко вказано у низці технічних документів на нього, а контроль за дотриманням відповідності цільового призначення визначеному у проектній документації на об`єкт нерухомості покладено на Департамент ДАБІ у Київській області. На час проведення податкової перевірки закінчено будівництво І черги Об`єкта, будівництво ІІ черги триває. Наголошено, що відповідно до приписів пункту 200.4 статті 200 ПК України право на бюджетне відшкодування не залежить від цільового призначення об`єкта нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Вiдповiдно до Інструкцiї про застосування Плану розрахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов`язань i господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакцiї, чиннiй на час виникнення спiрних вiдносин), збiльшення зазначених витрат на придбання або створення матерiальних та нематерiальних необоротних активiв вiдображається за дебетом рахунку 15 «Капiтальнi iнвестицiї», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дiю, прийняття в експлуатацiю придбаних або створених нематерiальних активiв тощо).

Водночас, рахунок 10 «Основнi засоби» призначено для облiку й узагальнення iнформацiї про наявнiсть та рух власних або отриманих на умовах фiнансової оренди об`єктiв i орендованих цiлiсних майнових комплексiв, якi вiднесенi до складу основних засобiв, а також об`єктiв iнвестицiйної нерухомостi.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення про відмову у врахуванні суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 119052859 грн., контролюючий орган керувався тим, що при огляді Об`єкта не видалось за можливе встановити цільове призначення останнього, що є порушенням приписів пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Разом з тим, зазначена правова норма до умов, з якими пов`язується право платника податків на отримання бюджетного відшкодування, не відносить обов`язковість визначення цільового призначення об`єкта, у зв`язку з придбанням/створенням якого і виникло від`ємне значення різниці між сумами податкового кредиту та податкових зобов`язань. На переконання колегії суддів, вимога контролюючого органу про необхідність підтвердження (встановлення) фактичного цільового призначення об`єкта нерухомості з метою отримання бюджетного відшкодування не є нормативно підкріпленою.

Скаржник у касаційній скарзі вказує, що позивачем не заперечується факт незакінченого будівництва Об`єкта, що підтверджує відсутність можливості встановити його цільове призначення на момент перевірки. Відображення позивачем витрат на будівництво Об`єкта на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» також не дає можливості перевірити його цільове призначення.

Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними та необґрунтованими, оскільки право на бюджетне відшкодування не пов`язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Якщо зазначені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» (згідно з актом перевірки рахунок 15 «Капітальне будівництво»), це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2015 року (справи №21-316а14, №21-514а14), постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа №817/321/17), від 15 жовтня 2019 року (справа №803/3519/15), від 20 червня 2019 року (справа № 802/4928/13-а), від 28 травня 2019 року (справа №813/805/15), від 21 березня 2019 року (справа №804/3654/16).

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем сформовано податковий кредит у зв`язку з проведенням будівництва об`єкта нерухомості, цей об`єкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також підтверджується контролюючим органом.

В акті перевірки відповідач підтвердив правильність усіх задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту в усіх податкових деклараціях за звітні податкові періоди, починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від`ємне значення, до періоду, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість включно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань контролюючого органу на неможливість встановити цільове призначення об`єкту нерухомого майна як на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України та підставу для відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0002121404.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 640/7113/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду