Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2018 року у справі №826/10124/17
Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №826/10124/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

Київ

справа №826/10124/17

адміністративне провадження №К/9901/65565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (судді: Костюк Л.О. (головуючий), Бужак Н.П., Троян Н.М.) у справі №826/10124/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви від 09.02.2017 про розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток, неприйнятті обґрунтованого рішення та неповідомленні про нього ПрАТ «АК «Київводоканал», скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 №0004904206.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом протиправно не розглянуто звернення про розстрочення сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги «Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків» (затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 №574) (далі - Порядок №574), Постанови КМУ від 27.12.2010р. №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», що в свою чергу призвело до протиправного застосування штрафу згідно з податковим повідомленням - рішенням від 25.05.2017 № 0004904206.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3.1. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що незважаючи на звернення позивача із заявою про розстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання відповідно до Порядку №574, який не містить положень щодо реалізації питання надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) за принципом мовчазної згоди, позивач не у повному обсязі сплатив відповідно до вимог податкового законодавства самостійно обчислену та узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, що відповідно до статті 126 Податкового кодексу України є підставою для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення щодо застосування такого є обґрунтованим та законним.

4. Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року скасовано в частині, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.05.2017 №0004904206; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишено без змін.

4.1 Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивачем було частково сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання, а після подання заяви про розстрочення сплати грошового зобов`язання, позивач обґрунтовано очікував вирішення вказаної заяви, яка через бездіяльність відповідача не була вирішена, тому лише після отримання рішення відповідача про надання/ненадання розстрочення позивач міг у повному обсязі виконати свій обов`язок щодо сплати податку на прибуток. З огляду на зазначене застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним і безпідставним, оскільки прострочення сплати повної суми податку на прибуток сталось не з його вини, а внаслідок бездіяльності відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

5.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів Податкового кодексу України, а саме вимог положень підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17, підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20, статті 36, пункту 37.1 статті 37, пункту 38.1 статті 38, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57, пунктів 100.1, 100.2 статті 100 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Крім того, беззаперечним є факт несвоєчасної сплати податкового боргу позивачем, тобто вчинення протиправних дій щодо невиконання податкового обов`язку, а тому застосування штрафних санкцій є правомірним.

6. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до відповідача декларацію за 4 квартал 2016 року з податку на прибуток приватних підприємств де самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток, нарахований за результатами останнього податкового періоду (р.19) у розмірі 27 007 211 грн.

Термін сплати узгодженого податкового зобов`язання по декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2016 року - 19.02.2017.

17.02.2017 позивачем сплачено узгоджене податкове зобов`язання у сумі 4 501 202 грн. Податкове зобов`язання у сумі 22 231 696.4 грн сплачено Позивачем 22.03.2017.

Контролюючим органом проведена камеральна перевірка позивача з питань несвоєчасної сплати податку на прибуток приватних підприємств за 4 квартал 2016 року оформлена Актом від 28.04.2017 №965/28-10-42-06/03327664, за результатами якої встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 22 231 696,4 грн.

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 №0004904206.

Судами також встановлено, що позивач 09.02.2017 подав до відповідача заяву про розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток, яке станом на час сплати повної суми податкового зобов`язання не було вирішено.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на не правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема пункту 57.1 статті 57, пунктів 100.1, 100.2 статті 100 та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, зазначає, що у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання контролюючий орган правомірно прийняв рішення про застосування штрафу. Також контролюючий орган вказує, що штрафні санкції за порушення термінів сплати грошового зобов`язання, що передбачені вказаною вище статтею, нараховуються на загальних підставах, незалежно від факту подачі заяви про розстрочення чи відстрочення сплати такого.

9. Підприємством надано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

10.2. Підпункт 14.1.156. пункту 14.1 статті 14.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

10.3. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

10.4. Підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

10.5. Пункт 32.1 статті 32.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

10.6. Пункт 32.2 статті 32.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

10.7. Пункт 32.3 статті 32.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

10.8. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.9. Пункт 87.1 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

10.9. Пункт 87.9 статті 87.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

10.10. Пункти 100.1. та 100.2. статті 100.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

10.11. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу, і доказів існування таких обставин».

12. Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міндоходів України від 10.10.2013 №574.

12.1 пункт 1.4 Розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

12.2. пункт 1.8 Подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України.

14. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Норми визначені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюються також і на випадки, коли платник податків частково сплачує суму узгодженого податкового зобов`язання, а також і у випадку його звернення відповідно до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574 про розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, до прийняття рішення та укладення договору про розстрочення (відстрочення) сплати узгодженої суми грошового зобов`язання (податкового боргу), а так само після закінчення строку на який розстрочено (відстрочено) сплату.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту несплати податкового боргу у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від наміру чи волевиявлення платника податків отримати розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і за умови подання відповідної заяви, а так само не залежить від своєчасності вирішення такої заяви контролюючим органом.

Ураховуючи наведене, подання заяви про розстрочення виконання грошового зобов`язання, а так само несвоєчасний розгляд такої контролюючим органом не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

15. Необхідно зазначити, що відповідно до підпункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати таких під проценти.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) прийняте контролюючим органом у відповідності до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574 не змінює обсягу податкового обов`язку платника податків.

Обсяг податкового обов`язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства.

При цьому виключенням щодо застосування відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України є приписи пункту 3.9 розділу ІІІ Порядку № 574 згідно з якими на розстрочені (відстрочені) грошові зобов`язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу).

Отже, умовами незастосування штрафу, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України є виключно прийняття рішення та укладання відповідного договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) на період до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання (податкового боргу) і це може стосуватись лише розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) сплата яких відбувається згідно з договором.

Поряд з цим поза межами дії договору, у випадку не сплати грошових зобов`язань (податкового боргу) застосовується відповідальність, передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

17. Верховний Суд зазначає, що часткова сплата узгодженого податкового зобов`язання, а також звернення з заявою, відповідно до статті 100 Податкового кодексу України та Порядку № 574, про розстрочення чи відстрочення сплати узгодженого грошового зобов`язання, до прийняття рішення та укладення договору про розстрочення (відстрочення) сплати узгодженої суми грошового зобов`язання (податкового боргу), а так само несвоєчасний розгляд такої контролюючим органом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій передбачених 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

18. Враховуючи встановлені обставини справи, а саме порушення позивачем строків сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток за 4 квартал 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом обґрунтовано та у відповідності до норм податкового законодавства нараховано Товариству штраф, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 10% у сумі 2 223 169, 64 грн, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

19. В частині висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви від 09.02.2017 про розстрочення грошового зобов`язання з податку на прибуток, неприйнятті обґрунтованого рішення та неповідомленні про нього ПАТ «АК «Київводоканал», то в цій частині касаційна скарга контролюючого органу будь - яких доводів не містить, а позивачем в свою чергу судові рішення в цій частині в касаційному порядку не оскаржено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи в частині скасування податкового повідомлення - рішення, яке прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №826/10124/17 підлягає задоволенню.

20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

21. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша стаття 352 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 826/10124/17 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 02.03.2020.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду