Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.08.2018 року у справі №826/13239/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №826/13239/16

адміністративне провадження №К/9901/58712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДФ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №826/13239/16 за позовом ТОВ "БДФ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1612615147,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "БДФ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2016 №1612615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 196 390,00 грн, у тому числі: 157 112,00 грн - за податковими зобов'язаннями, 39 278,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Гольд-Фактор» мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з зазначеним контрагентом є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що господарські операції з ТОВ«Гольд-Фактор» фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи складені з метою штучного формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Гольд-Фактор».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.07.2016 №124/26-15-14-07-02-38291428, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БДФ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гольд-Фактор» за період з 01.06.2014 та 31.07.2014, під час якої було виявлено ряд порушень, зокрема порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 157 112,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ«Гольд-Фактор» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на відсутність факту вчинення господарських операцій між ТОВ «БДФ» та ТОВ «Гольд-Фактор» за договорами про поставку обладнання від 16.06.2014 №16/06-14, від 18.06.2014 №18/06-14, від 19.06.2014 №19/06-14, від 23.06.2014 №23/06-14, від 26.06.2014 №26/06-14, від 02.07.2014 №02/07-14, оскільки первинні документи є неналежно оформленими. Контролюючий орган зазначив, що директором та засновником ТОВ «Гольд-Фактор» станом на 28.07.2016 значиться ОСОБА_4, а щодо «Гольд-Фактор» до ЄРДР 09.10.2015 внесено відомості за №32015000000000202 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. СУ КР ГСУ ФР ДФС України надано свідчення про смерть громадянина ОСОБА_4 від 10.03.2008. Вказане, на думку контролюючого органу, свідчить про те, що документально оформлені операції в 2014 році між ТОВ «БДФ» та ТОВ «Гольд-Фактор» не мали реального характеру.

Судами встановлено, що між ТОВ «БДФ» (покупець) та ТОВ «Гольд-Фактор» (постачальник) укладено типові договори про поставку обладнання від 16.06.2014 №16/06-14, від 18.06.2014 №18/06-14, від 19.06.2014 №19/06-14, від 23.06.2014 №23/06-14, від 26.06.2014 №26/06-14, від 02.07.2014 №02/07-14, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів про поставку обладнання від 16.06.2014 №16/06-14, від 18.06.2014 №18/06-14, від 19.06.2014 №19/06-14, від 23.06.2014 №23/06-14, від 26.06.2014 №26/06-14, від 02.07.2014 №02/07-14, видаткових накладних, рахунків-фактури, специфікацій до договору, податкових накладних, виписок по особових рахунках.

Суди також встановили, що всі договори про поставку обладнання, специфікації до договорів та податкові накладні підписані директором ТОВ «Гольд-Фактор» - ОСОБА_4

Окрім того, видаткові накладні та рахунки-фактури підписані невідомою особою, без зазначення обов'язкових реквізитів як ПІБ та посади.

Також судами встановлено, що згідно свідчень ОСОБА_5 її колишній чоловік ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідченням про смерть від 10.03.2008, копія якого міститься в матеріалах справи .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні та врахуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що висновки судів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суд помилково дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами, оскільки не було враховано та надано належної оцінки тому, що Товариством було сплачено кошти та отримано товар, який використаний у власній господарській діяльності. Також скаржник вказує на те порушення кримінальної справи щодо контрагента не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями з таким контрагентом.

9. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за господарськими операціями, які фактично не були здійснені, та просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 просить залишити без змін.

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

12.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що господарські операції, за якими позивачем було сформовано податковий облік, фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи складені виключно з метою штучного формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ«Гольд-Фактор».

21. Колегія суддів вважає такий висновок правильним з огляду на те, що первинні документи від імені контрагента позивача ТОВ «Гольд-Фактор», які датовані 2014 роком, підписані директором - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких не належно оформлених первинних документів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з придбання товару, а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового обліку за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати за такими операціями.

23 Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

У касаційній скарзі позивач не зазначав, що докази у справі є не допустимими чи не достовірними.

24. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ «Гольд-Фактор»

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДФ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БДФ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 826/13239/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду