Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2018 року у справі №803/430/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №803/430/18

адміністративне провадження №К/9901/64570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року (суддя Волдінер Ф. А.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді: Кузьмич С. М. (головуючий), Гулид Р. М., Улицький В. З. )

у справі № 803/430/18

за позовом ОСОБА_1

до Волинської митниці ДФС

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 лютого 2018 року № UA205010/2018/01346 та визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 лютого 2018 року № UA205010/2018/01346.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ввезення транспортного засобу особистого користування, який перебуває у користуванні та зареєстрований у відповідних реєстраційних органах Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, здійснено з дотриманням вимог частини 1 статті 381 та пункту 60 статті 4 Митного кодексу України. Позивач зазначив, що для митного оформлення транспортного засобу подав усі необхідні документи, тому підстав для відмови в митному оформленні автомобіля у Митниці не було.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також ненадання належної оцінки доказам у справі, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначив, що позивач при перетині митного кордону не надав документів, які б підтверджували право власності на транспортний засіб або користування ним, та не вчинив ряд дій по реєстрації транспортного засобу, а саме не отримав нове свідоцтво на своє ім'я, а подав при митному оформленні документи, які потрібно було надіслати до DVLA.

У своєму відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги Митниці просив відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23 лютого 2018 року в зону митного контролю пункту пропуску для автомобільного сполучення "Ягодин" у напрямку в'їзду в Україну по смузі руху "зелений коридор" з метою транзиту заїхав транспортний засіб особистого користування марки Lexus GS430, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1.

Для митного оформлення вказаного автомобіля позивач подав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05 лютого 2018 року № НОМЕР_3 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 28 квітня 2016 року № НОМЕР_4.

Однак відповідач відмовив ОСОБА_1 у пропуску через митний кордон України у зв'язку з порушенням вимог пункту 1 статті 381 та пункту 60 статті 4 Митного кодексу України, а саме відсутні документи, що підтверджують право власності або тимчасове користування на транспортний засіб марки Lexus GS430, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205010/2018/01346.

У цій же картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання документів, що підтверджують право власності або тимчасове користування на транспортний засіб особистого користування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що позивач є лише новою особою, яка експлуатує транспортний засіб, тобто особою, що має право користування автомобілем, у той час як власником автомобіля марки "Lexus GS430", зареєстрованого в реєстраційних органах Сполученого Королівства, на момент його ввезення на митну територію України є ОСОБА_3. Відтак позивач не зобов'язаний реєструвати вказаний автомобіль як власник у реєстраційних органах Сполученого Королівства та отримувати нове свідоцтво про реєстрацію. За таких обставин суди дійшли висновку про протиправність прийнятої відповідачем картки відмови.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно з пунктом 60 частини 1 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702,8703,8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування (мають перебувати у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина) з метою транзиту через митну територію України без письмового декларування за умови, якщо такі транспортні засоби постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За положеннями статті 366 Митного кодексу України двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами - спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"). призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Статтею 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до Статтею 318 Митного кодексу України та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 (далі - Технологічна система) під час митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів митні органи у пунктах пропуску здійснюють, зокрема, перевірку комплектності документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до заявленого митного режиму, а також відомостей, зазначених у цих документах; прийняття рішення про вжиття заходів, необхідних для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України; оформлення встановлених законодавством митних документів за результатами митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів; прийняття рішення щодо пропуску або відмови у пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів на митну територію України або за межі митної території України, випуску товарів.

Згідно з пунктом 7 Технологічної системи митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.

За змістом пункту 9 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року № 1118 (зі змінами), не підлягає пропуску через митний кордон України, зокрема, транспортний засіб, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, для перевірки та митного оформлення транспортного засобу позивач подав паспорт для виїзду за кордон та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Сполученого Королівства форми V5C (далі - Свідоцтво).

Відповідно до копії нотаріально засвідченого перекладу Свідоцтва V5C - це паперовий документ, в якому зазначено хто є зареєстрованою особою, що експлуатує транспортний засіб, і може використовуватися для інформування DVLA про зміни власника.

Згідно з пунктом 6 Свідоцтва новою особою, що експлуатує транспортний засіб Lexus GS 430 AUTO, реєстраційний номер НОМЕР_5, починаючи з 23 лютого 2018 року є ОСОБА_2, номер водійського посвідчення, що експлуатує транспортний засіб - НОМЕР_6.

Разом із тим згідно з пунктом 8 Свідоцтва таке підписано зареєстрованою особою, що експлуатує транспортний засіб, - ОСОБА_4 та ОСОБА_1, що, в свою чергу, підтверджує правомірну передачу транспортного засобу позивачу та його право законного володіння та користування цим транспортним засобом.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем здійснено ввезення транспортного засобу особистого користування, який перебуває у його користуванні (підтверджується Свідоцтвом) та зареєстрований у відповідних реєстраційних органах Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, з дотриманням вимог частини 1 статті 381 та пункту 60 статті 4 Митного кодексу України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати інші документи, що підтверджують право власності або тимчасове користування на транспортний засіб особистого користування. При цьому у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 лютого 2018 року відповідач не зазначив у зв'язку з чим позивачу необхідно надати інші документи на підтвердження вказаних обставин за наявності Свідоцтва, виданого реєстраційним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також які саме це мають бути документи, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про обов'язок позивача переслати розділи 1-8 Свідоцтва до DVLA, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли їх до уваги, оскільки такі дії вчиняються у разі купівлі-продажу транспортного засобу, тобто коли змінюється власник. У даному ж випадку позивач є лише новою особою, що експлуатує транспортний засіб, тобто особою, що має право користування автомобілем, у той час як власником автомобіля марки Lexus GS430, реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_3.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова