ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді- доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Чернігівської обласної ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (ухвалену у складі головуючого судді: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.) у справі №620/14361/23 за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області до Чернігівської обласної ради, третя особа - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року керівник Козелецької окружної прокуратури (далі - керівник прокуратури, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної ради (далі - Чернігівська облрада, відповідач), третя особа - Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Управління, третя особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Чернігівської облради щодо неоформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), балансовою вартістю 45 570 500 грн, що знаходиться по вул. Соборності в смт. Козелець Чернігівського району Чернігівської області;

- зобов`язати Чернігівську облраду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), балансовою вартістю 45 570 500 грн, що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд мотивував своє рішення тим, що матеріали справи не містять рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, з державної у комунальну власність, а тому суд дійшов висновку, що об`єкт «Вознесенська церква» (охоронюваний № 1774) є пам`яткою архітектури саме національного значення.

Також суд першої інстанції зазначив, що пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), що знаходиться у смт Козелець по вул. Соборності Чернігівського району Чернігівської області, не належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а з огляду на системний аналіз норм законодавства України, чинного станом на момент включення рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, вказана пам`ятка архітектури належить до державної власності. Тому, суд дійшов висновку, що норми чинного законодавства України не зобов`язують орган місцевого самоврядування здійснювати оформлення правовстановлюючих документів та права власності на об`єкт державної власності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2024 року задовольнив апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таке рішення, керувався тим, що Чернігівська облрада згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква», охоронний № 1774, що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У червні 2024 року Чернігівська облрада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року в справі № 620/14361/23.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

5. Відповідач у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник на обґрунтуванням вимог касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що об`єкт культурної спадщини «Вознесенська церква», охоронний № 1774, є об`єктом загальнонаціонального значення, а тому в силу приписів статті 18 Закону № 1805-III у Чернігівської облради відсутні підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів та прав власності без погодження уповноваженого державного органу охорони культурної спадщини.

Представник Чернігівської облради також зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3044/18, про те, що належним власником культових будівель, що перебували на обліку пам`яток архітектури Української РСР, але не були внесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, є держава.

Крім того, скаржник покликається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 та від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, щодо того, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Також покликається на те що під час розгляду справи слід виходити з принципу jura novit curia («суд знає закони»), зміст якого розкритий у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Скаржник вважає, що ці правові висновки Великої Палати Верховного Суду не враховані судом апеляційної інстанції в аспекті надання правової оцінки рішенню двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII, яким пам`ятку архітектури «Вознесенська церква», охоронюваний № 1774, розташовану в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, включено до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Позиція інших учасників справи

6. У липні 2024 року Козелецька окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу Чернігівської облради, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, а в задоволенні касаційної скаргу відповідача - відмовити.

Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що обов`язок зареєструвати право власності на пам`ятку архітектури «Вознесенська церква», охоронюваний № 1774, виник у Чернігівської облради відповідно до Порядку № 1127 та Закону № 1805-III, оскільки відомості про перебування вказаної пам`ятки в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутні.

Крім того, прокурор зауважує, що посилання скаржника в касаційній скарзі на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки ці правові висновки викладені під час вирішення спору в нерелевантних правовідносинах та за інших фактичних обставин справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що Рада Міністрів Української РСР постановою від 6 вересня 1979 року № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» пам`ятку архітектури «Вознесенська церква», охоронюваний № 1774, розташовану в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, взяла на облік та під державну охорону.

Відповідно до паспорта пам`ятки архітектури національного значення, виготовленого Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури у 2015 році, об`єкт культурної спадщини «Вознесенська церква», охоронний № 1774, є пам`яткою архітектури національного значення, місцезнаходження об`єкта: вул. Комсомольська (зараз Соборності), 28, смт Козелець, Чернігівський р-н, Чернігівська область, дата утворення об`єкта: 1866-1874 роки, власник: Чернігівська обласна рада.

Чернігівська обласна держана адміністрація розпорядженням від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затвердила перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого включена, зокрема, пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква», охоронний № 1774.

Відповідно до рішення восьмої сесії сьомого скликання Чернігівської облради від 23 лютого 2017 року № 27-8/VII «Про передачу у довгострокове безоплатне користування пам`ятки архітектури» будівлю Вознесенської церкви, охоронюваний № 1774, що розташована за адресою: вул. Соборності, 28, смт Козелець, Чернігівська область, передана у довгострокове безоплатне користування Чернігівській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Рішенням двадцять третьої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII об`єкт культурної спадщини національного значення «Вознесенська церква», охоронний № 1774, балансова вартість 45 570 500,00 грн, що знаходиться по вул. Реміснича, 28 в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, включений до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.

Також вказаний об`єкт культурної спадщини національного значення міститься в аналогічних рішеннях Чернігівської обласної ради від 18 грудня 2015 року № 27-2/VII, 20 грудня 2016 року № 29-7/VII, від 7 грудня 2017 року № 52-11/VII.

Листом Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної держаної адміністрації від 19 травня 2023 року № 02.1-09/658 також підтверджується, що об`єкт «Вознесенська церква» - пам`ятка архітектури національного значення, охоронний № 1774, датується 1866-174 рр., розташована за адресою: вул. Соборності, 28, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, передана у довгострокове безоплатне користування Чернігівській єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231, станом на 19 травня 2023 року охоронний договір не укладений.

З листів Комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 5 червня 2023 року № 41, від 14 липня 2023 року № 54 суди попередніх інстанцій встановили, що первинна інвентаризація культової споруди, яка є пам`ятниками архітектури, «Вознесенська церква» смт Козелець, проводилась, але право власності не зареєстровано. Первинна інвентаризація проводилася 26 травня 1959 року по вул. Дзержинського, інформація про замовника в інвентаризаційній справі відсутня.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою по вул. Соборності, 28 смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області знаходиться нежитлова будівля, яка на праві приватної власності належить Козелецькій районній спілці споживчих товариств на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Козелецької селищної ради.

Суди також встановили, що в паспорті пам`ятки архітектури національного значення, рішеннях Чернігівської обласної ради від 23 лютого 2017 року № 27-8/VII, від 22 травня 2020 року № 87-23/VII помилково зазначена адреса пам`ятки: вул. Соборності, 28, смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, оскільки відповідно до листа Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 14 листопада 2023 року № 2832/83-08 з травня 2017 року (з моменту створення Козелецької селищної ради як територіального органу) окрема адреса пам`ятці архітектури національного значення «Вознесенська церква» не присвоювалась. Вказана пам`ятка архітектури знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець.

Керівник Козелецької окружної прокуратури, вважаючи, що Чернігівська обласна рада зобов`язана вчинити відповідні дії щодо оформлення права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква», охоронний № 1774, що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, звернувся до суду з позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

11. Задовольняючи позов прокурора, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що Чернігівська обласна рада зобов`язана вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів на вказану пам`ятку архітектури, оскільки внаслідок не вчинення необхідних дій для оформлення таких документів, зазначене призводить до порушень самих інтересів держави, що у свою чергу покладає на прокурора обов`язок на звернення до суду для їх захисту.

12. Разом з тим, одним із доводів касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки встановленим Чернігівським окружним адміністративним судом у цій справі обставинам, а саме - відсутності рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, з державної у комунальну власність, а також безпідставності включення цього об`єкта до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженого рішенням Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII, оскільки таке включення здійснено неналежним власником та з порушенням встановленої процедури.

13. Отже, спірним у цій справі є питання про те, чи було допущено Чернігівською облрадою протиправну бездіяльність щодо неоформлення правовстановлюючих документів та права власності на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), балансовою вартістю 45 570 500 грн, що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, тобто чи виник у відповідача обов`язок (чи наявні правові підстави) оформити право власності на цей об`єкт культурної спадщини національного значення.

14. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

15. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

17. Стаття 27 Закону №1952-IV визначає підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, пунктом 13 частини першої цієї статті регламентовано, що державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводиться на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

18. Аналогічні положення визначені у Порядку № 1127. Відповідно до пункту 6 цього Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

19. Згідно з пунктом 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

20. Зі змістом пункту 44 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

21. З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що нерухома пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, має бути зареєстрована в Державному реєстрі прав відповідно до закону.

22. Разом з тим, системний аналіз положень статті 27 Закону №1952-IV та пунктів 40 та 44 Порядку № 1127 свідчить про те, що правовою підставою для проведення державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна, який раніше перебував у державній власності, є рішення уповноваженого органу про передачу такого об`єкта з державної у комунальну власність. Якщо у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відсутня інформація про цей об`єкт та за умови відсутності іншого документа, який посвідчує набуття права державної власності, реєстрація права комунальної власності може здійснюватися на підставі документа, що підтверджує факт перебування об`єкта в комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування.

23. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій на підставі поданих сторонами доказів встановили, що документом, який, на думку прокуратури, посвідчує перебування об`єкта архітектури національного значення «Вознесенська церква» у комунальній власності, є рішення Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Чернігівської області».

24. Шостий апеляційний адміністративний суд, задовольняючи апеляційну скаргу та ухвалюючи постанову про задоволення позову прокурора, фактично виходив з того, що вказане рішення облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII є правовою підставою для виникнення у Чернігівської облради зобов`язання щодо оформлення права власності на підставі пункту 44 Порядку № 1127, тобто у зв`язку з відсутністю в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності відомостей про цей об`єкт. При цьому суд апеляційної інстанції не надавав правової оцінки рішенню Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII, яка без погоджень та актів приймання-передачі, вирішила віднести об`єкт архітектури національного значення до спільної власності громад Чернігівської області, обмежившись тим, що це рішення є чинним та не скасованим.

25. Натомість, суд першої інстанції прийняв до уваги, що об`єкт архітектури національного значення «Вознесенська церква», хоча й не занесений до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, однак, фактично перебував у державній власності на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 року № 442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави», а також відповідно до статей 4 та 5 Закону України від 13 липня 1978 року № 3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (далі - Закон № 3600-IX), який був чинним до 12 липня 2000 року, тобто станом на дату віднесення цього об`єкта до пам`яток містобудування і архітектури Української РСР.

26. Зокрема, згідно з положеннями статей 4 та 5 Закону № 3600-IX пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

27. Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

28. На підставі аналізу цих норм Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 910/3044/18 виклав правовий висновок про те, держава є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону, а тому в господарських судів немає підстав для задоволення позовних вимог релігійних організацій до відповідних державних органів про визнання права власності на культові будівлі і майно або про зобов`язання цих органів передати зазначені будівлі і майно у власність або в користування, оскільки інше рішення порушує право державної власності, виходячи із змісту чинного законодавства.

29. Чернігівський окружний адміністративний суд врахував, що у подальшому в Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311, та в Переліку загальнодержавного майна, яке передається до комунального майна в Чернігівській області, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1992 року № 577, пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), розташована у смт Козелець Чернігівської області, відсутня.

30. Суд першої інстанції також взяв до уваги, що розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації. До цього переліку включена пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква», охоронюваний № 1774. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації є балансоутримувачем та органом управління відповідної пам`ятки.

31. На цій підставі Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що за відсутності в матеріалах справи згоди уповноважених органів, рішення та акту приймання-передачі, підписаних уповноваженими особами, щодо передачі з державної власності до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області пам`ятки архітектури національного значення «Вознесенська церква» (охоронний № 1774), розташованої у смт Козелець Чернігівської області, у Чернігівської облради відсутні правові підстави щодо оформлення правовстановлюючих документів на цей об`єкт та реєстрації права власності.

32. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

33. Відповідно до статті 17 Закону № 1805-III (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

34. У документі, який посвідчує право власності на пам`ятку, обов`язково вказуються категорія пам`ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.

35. Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

36. Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

37. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

38. За частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

39. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

40. У той же час, згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V, у редакції, чинній на дату прийняття рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII) Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

41. Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема приймає рішення про передачу відповідно до закону об`єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об`єктів з комунальної в державну власність.

42. За змістом пункту 18 частини першої статті 6 Закону № 185-V уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

43. Відповідно до положень статей 4 та 7 Закону України від 3 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (далі - Закон № 147/98-ВР; у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII) передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням, зокрема, Кабінету Міністрів України Кабінету, погоджуються з органом охорони культурної спадщини - щодо передачі об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

44. Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

45. Згідно зі статтею 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

46. Згідно із частиною другою статті 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

47. Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 280/97-ВР, право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

48. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

49. Частиною п`ятою статті 60 Закону № 280/97-ВР передбачено органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

50. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

51. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад області (обласні ради), уповноважені здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження саме об`єктами комунальної власності. Порядок набуття права комунальної власності на об`єкти, що перебували у державні власності, з урахуванням правового статусу такого об`єкта як пам`ятки архітектури національного значення, визначається сукупністю законодавчих актів, а саме законами № 147/98-ВР, № 185-V, № 1805-III та № 280/97-ВР, зі змісту яких вбачається, що належною правовою підставою для передачі об`єкта державної до комунальної власності є рішення уповноваженого органу за погодженням у встановленому порядку з органом охорони культурної спадщини, а також акт приймання-передачі за підписом відповідних уповноважених органів. При цьому норми законодавства не містять положень про те, що ініціатором такої передачі зобов`язаний бути орган місцевого самоврядування.

52. Щодо рішення Чернігівської обласної ради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII «Про затвердження Переліків об`єктів спільної власності територіальних громад сіл селищ, міст Чернігівської області», яке за висновком суду апеляційної інстанції, є підставою для виникнення у Чернігівської облради зобов`язання щодо оформлення права комунальної власності на спірний об`єкт, Суд зазначає таке.

53. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 та від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

54. Отже, відповідно до принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначеного у пункті 4 частини третьої статті 2 та частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суди мали самостійно перевірити дотримання встановленої законом процедури передачі об`єкта державної власності, що є пам`яткою архітектури національного значення, до комунальної власності, якщо на це покликалися сторони справи. Однак, суд апеляційної інстанції цього не зробив.

55. Крім того, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади … здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

56. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили відсутність рішення про передачу пам`ятки архітектури національного значення «Вознесенська церква», що знаходиться по вул. Соборності в смт Козелець Чернігівського району Чернігівської області, з державної у комунальну власність. Відповідно, зазначена пам`ятка архітектури безпідставно включена до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської облради від 22 травня 2020 року № 87-23/VII.

57. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання передбаченої законодавством України процедури передачі спірної пам`ятки архітектури національного значення з державного майна у комунальну власність, а тому об`єкт «Вознесенська церква», що знаходиться по вул. Соборності у смт Козелець Чернігівської області, не переданий у встановленому порядку у комунальну власність.

58. У цій справі Суд також звертає увагу, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2024 року № 1015 нерухому пам`ятку архітектури «Вознесенська церква», розташовану у смт Козелець Чернігівської області, включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України національного значення та присвоєно охоронний номер 250102.

59. Отже, Суд доходить висновку, що пам`ятка архітектури національного значення «Вознесенська церква», розташована у смт Козелець Чернігівської області, не передавалася у встановленому законом порядку з державної у комунальну власність. Попри те, що цей об`єкт відсутній у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, суди попередніх інстанцій встановили, що з 1979 року ця пам`ятка архітектури була власністю Української РСР, а тому за Законом № 3600-IX (який був чинним на момент до 12 липня 2000 року) він перейшов у державну власність України. Це виключає можливість реєстрації права комунальної власності на підставі пункту 44 Порядку № 1127 (за рішенням органу місцевого самоврядування про віднесення об`єкта до комунальної власності), оскільки у такому порядку може бути здійснена державна реєстрація права комунальної власності за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної власності на такий об`єкт. У цій справі таким документом фактично є рішення Ради Міністрів Української РСР від 6 вересня 1979 року № 442, а також розпорядження Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22 квітня 1997 року № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації».

60. З огляду на зазначене, за відсутності рішення уповноваженого органу про передачу об`єкта з державної власності у комунальну, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність у Чернігівської облради на момент звернення прокурора з цим позовом до суду та на момент розгляду цієї справи у судах правових підстав для оформлення правовстановлюючих документів на пам`ятку архітектури національного значення «Вознесенська церква», розташовану у смт Козелець Чернігівської області, та проведення державної реєстрації права комунальної власності на цей об`єкт.

61. На цій підставі, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, у той же час суд апеляційної інстанції з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, положень статті 27 Закону №1952-IV та пунктів 40 та 44 Порядку № 1127, що зумовило скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

62. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

63. З огляду на таке, Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Чернігівської облради, скасувати оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та залишити у силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, прийняте у цій справі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської обласної ради задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року скасувати.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа