Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.10.2024 року у справі №140/13541/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 140/13541/23

адміністративне провадження № К/990/35305/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волинської митниці

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2024 року (судді Ніколін В. В., Гінда О. М., Матковська З. М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "777 ТРЕЙДІНГ ГРУП" (далі - ТОВ "777 ТРЕЙДІНГ ГРУП", Позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці (далі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22 травня 2023 року №UA205050/2023/000226/2.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000226/2 від 22 травня 2023 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця 11 січня 2024 року подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.

29 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання Волинської митниці про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та/або продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та/або продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року повернуто скаржнику.

4 квітня 2024 року Волинська митниця вдруге звернулась до суду з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року. До матеріалів апеляційної скарги скаржник долучив заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що первісна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою суду повернута у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги. Також Відповідач зазначив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 травня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Волинської митниці від 4 квітня 2024 року, апеляційну скаргу залишено без руху та надано Волинській митниці десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний суд виходив з того, що повторно апеляційну скаргу подано більш, ніж через три місяці після проголошення оскаржуваного рішення. При цьому судом зазначено, що Відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних доводів щодо об`єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 4 квітня 2024 року.

Апеляційним судом констатовано, що наведені в заяві підстави для поновлення строку звернення до суду не є достатніми для такого поновлення, оскільки звернення повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою не є самостійною та беззаперечною підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу належного урядування наслідки недотримання державою самостійно встановлених нею правил та обов`язків не можуть впливати на добросовісного платника податків.

На виконання вимог вказаної ухвали, у встановлений судом строк Відповідачем до апеляційного суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій зазначено, що на момент первинного звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у межах передбаченого КАС України строку, у нього була відсутня можливість здійснити оплату судового збору у зв`язку з відсутністю коштів, з огляду на що на виконання вимог ухвали від 19 лютого 2024 року про залишено апеляційної скарги без руху 26 лютого 2024 року було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до моменту надходження коштів та/або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Водночас лише 2 квітня 2024 року апеляційним судом однією ухвалою було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання та повернуто апеляційну скаргу, що, в свою чергу, позбавило Відповідача можливості подати до суду апеляційної інстанції платіжну інструкцію від 6 березня 2024 року № 272.

Також Відповідач наголошував на тому, що він повторно звернувся з апеляційною скаргу впродовж розумного строку після отримання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2024 року, а саме 4 квітня.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про усунення недоліків Волинської митниці; відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 9 травня 2024 року та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року.

Визнаючи підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежна організація процесу апеляційного оскарження не може вважатися поважною підставою пропуску строку на оскарження. При цьому посилався те, що виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Також судом апеляційної відзначено, що Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою більше, ніж через три місяці з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції та стверджуючи про неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права Відповідач подав касаційну скаргу.

Відповідач зазначає, що підставою для повторного подання апеляційної скарги слугували об`єктивно непереборні обставини, що не залежали від його волі та вжитих ним заходів. Відповідні обставини були зумовлені недотримання судом апеляційної інстанції положень частини п`ятої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом винесення ухвали про повернення апеляційної скарги Волинської митниці з порушенням визначених адміністративним судочинством строків, а саме більше, ніж через місяць після подання клопотання про відстрочення сплати судового збору, що, в свою чергу, призвело до неможливості вчасного усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору.

Зауважує, що зважаючи на довготривалу відсутність достовірної інформації щодо правового статусу поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору у цій справі, він був практично позбавлений можливості на долучення платіжної інструкції про сплату судового збору №272 від 6 березня 2024 року.

Наголошує, що ним невідкладно після повернення ухвалою від 2 квітня 2024 року первинної апеляційної скарги 4 квітня 2024 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження №7.3-10- 01/10-01/8.19/269 та повторно подано апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року.

Вказує, що ухвала від 5 липня 2024 року була прийнята апеляційним судом з порушенням пункту 4 частини першої статті 299 у взаємозв`язку із частиною третьою статті 299 КАС України. Так, ухвала про залишення позовної заяви без руху надійшла на електронну адресу Волинської митниці 12 червня 2024 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було подано 20 червня 2024 року, водночас ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження була прийнята лише 5 липня 2024 року.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

2. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України, є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За приписами частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

У той же час при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97.

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, посилався на те, що заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, Відповідач обґрунтовує тим, що первісна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження, яка однак ухвалою суду повернута у зв`язку з тим, що така підписана особою, повноваження якої не підтверджені. А отже неналежна організація процесу апеляційного оскарження не може вважатися поважною підставою пропуску строку оскарження.

Водночас апеляційним судом відзначено, що виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. Також судом апеляційної інстанції наголошено, що апелянт звернувся повторно з апеляційною скаргою більше ніж через три місяці з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Верховний Суд зазначає, що передумовою повторного подання Відповідачем апеляційної скарги 4 квітня 2024 року на рішенням Волинського окружного адміністративного суду 12 грудня 2023 року у справі № 140/13541/23, поза межами строку на апеляційне оскарження, було повернення йому первинної апеляційної скарги ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 квітня 2024 року. Підставою повернення визначено неусунення недоліків апеляційної скарги, які полягали в тому, що до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору, а не підписання апеляційної скарги особою, повноваження якої не підтверджені, як на те посилається суд апеляційної інстанції в ухвалі від 5 липня 2024 року.

Після отримання ухвали від 02 квітня 2024 року, якою Відповідачу одночасно з поверненням позовної заяви також відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та/або продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, Волинська митниця фактично відразу 4 квітня 2024 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду 12 грудня 2023 року та з клопотанням про поновлення строку на його оскарження.

Також до повторно поданої апеляційної скарги було додано платіжну інструкцію від 6 березня 2024 року №272, якою було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги після отримання належного фінансування суб`єктом владних повноважень.

В заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження Відповідачем зазначено про те, що платіжну інструкцію від 6 березня 2024 року №272 не було подано до суду апеляційної інстанції, з огляду на очікування результатів розгляду його клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати та/або продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що повернення вперше поданої апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.

Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої було додано платіжну інструкцію про сплату судового збору, що є свідченням того, що Відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Таким чином, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге в діях Відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге (до якої ним додана платіжна інструкція про сплату судового збору) є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку звернення зі скаргою та відсутністю підстав для його поновлення строку.

У цьому випадку, контролюючий орган не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених Відповідачем причин, апеляційний суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Враховуючи повторне подання Відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку Відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Аналогічна право позиція викладена постанові Верховного суду від 12 березня 2024 року у справі № 520/8371/23.

Вказані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях Відповідача не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права Відповідача на судовий захист.

2.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Волинської митниці задовольнити повністю.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2024 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх