Історія справи

Ухвала ККС ВП від 15.01.2018 року у справі №826/19612/15
Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №826/19612/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 826/19612/15

адміністративне провадження № К/9901/396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Данилишина В. М. ) від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Кучми А. Ю., суддів Аліменка В. О., Безименної Н. В. ) від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.

Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва С. О. (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", Банк), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Банк "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок ФГВФО.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у січні 2018 року Уповноважена особа Фонду подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 січня 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року цю справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" укладено договір № 240129376 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, вклад "ПКліен2м17%_ " (вид вкладу "Постійний клієнт" 3 міс щоміс.") (далі - Договір вкладу), за яким Банк прийняв від позивача на (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі ~money0~ у тимчасове строкове користування на строк до 28 квітня 2015 року та зобов'язувався сплачувати проценти за його користування.

Крім того, відповідно до умов вказаного вище договору Банк зобов'язаний повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти при настанні дати повернення вкладу (при звернені вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору), а у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу, цей договір вважався продовженим (пролонгованим) на той самий строк.

22 січня 2015 року ОСОБА_1 вніс на свій банківський рахунок грошові кошти в розмірі ~money1~, що підтверджується квитанцією від 22 січня 2015 року №
18845.

З матеріалів справи також убачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ, Нацбанк) від 26 січня 2015 року № 50 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", у цей же день виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27 січня 2015 року в ПАТ "Імексбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду строком на три місяці.

У подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено Уповноважену особу Фонду на 1 рік.

26 травня 2015 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що за попередньою перевіркою деякі операції (правочини) Банку, які відбулися, зокрема й за участі ОСОБА_1, містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії, визначені п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law6~). Також позивача повідомлено про призупинення здійснення гарантованих виплат коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок ФГВФО, серед іншого, і за вкладом позивача.

Оскільки відповідач установив наявність ознак нікчемності Договору вкладу, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк", а також операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, Уповноважена особа Фонду відмовила позивачу у включенні його до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вважаючи, що Уповноважена особа Фону протиправно не включила його до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Договір вкладу був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" до початку процедури ліквідації Банку. Крім того, Уповноважена особа Фонду не довела наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені ~law7~.

Відповідно до ~law8~, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

~law9~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених ~law10~.

Згідно з ~law11~ виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V ~law12~; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

За змістом ~law13~ ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою ~money2~ Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

~law14~ передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог ~law15~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - № 2121-III) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Отже, з урахуванням вищевказаних приписів ~law16~ право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (~law17~).

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої ~law18~ для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (~law19~).

Аналіз наведених вище законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law20~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від ~money3~), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою ~money4~

Отже, ~law21~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше ~money5~; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.

Відповідно до ~law22~ протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з ~law24~ протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law25~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 15 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" № 4452-VI до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що вказане вище право Фонду (Уповноваженої особи Фонду) на визнання правочину нікчемним не є абсолютним, а тому не може бути беззаперечною підставою для відмови вкладникам у їх включенні до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з огляду на таке.

Згідно із ~law30~ Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ~law31~, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону.

При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ~law32~) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Імексбанк" і виданий з цього приводу наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Таким чином, висновок (наказ чи рішення) Уповноваженої особи Фонду, зокрема акт проведення перевірки документів Тимчасової адміністрації ПАТ "Імексбанк" від 06 квітня 2015 року № 06/04 не є підставою для застосування таких наслідків. Такий акт є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така сама позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року тощо.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішніми документами банку, які приймаються особою, що здійснює повноваження органу управління банку, вони не створюють жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок їх прийняття. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження нікчемності Договору вкладу (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном), оскільки умови договору є типовими та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому задля повного та всебічного захисту порушених прав позивача суди правомірно визнали протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду та зобов'язали відповідача подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду.

Крім того, розглядаючи наведені відповідачем аргументи, колегія суддів виходить з того, що всі доводи Уповноваженої особи Фонду, викладені в її касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Висновки судів скаржник не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін