Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.03.2018 року у справі №822/50/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №822/50/16

адміністративне провадження №К/9901/27846/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Залімський І. Г., Смілянець Е. С. ) у справі № 822/50/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Будфарфор" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Будфарфор" (далі - ПАТ "Будфарфор") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Славутська ОДПІ), які полягають у викладенні п.4.2 Довідки у наступній редакції: "В зв'язку із дослідженням ланцюга поставки товарів ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) по податкових накладних, включених до складу податкового кредиту серпня 2015 року на 59384,00 грн. неможливо підтвердити правомірність задекларованої суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 59384,00 грн. за серпень п. р.".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ПАТ "Будфарфор" оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2016.

В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Будфарфор" зазначає, що оспорюваний висновок, який викладений у довідці, є юридично значимим, тобто має безпосередній вплив на суб'єктивні права позивача, останнього було позбавлено можливості повністю реалізувати належне йому право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у період з 19.11.2015 по
20.11.2015 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку взаємовідносин ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" з ПП "Сеть Опт Торг" та ФОП ОСОБА_1 за період серпень 2015 року, за результатами якої було складено довідку від 20.11.2015 №200/15/32285199.

У пункті 4.2 Довідки від 20.11.2015 (враховуючи лист про результати розгляду заперечення від 14.12.2015 за №5337/10/22-14-15.00-13) вказано, що в зв'язку із дослідженням ланцюга поставки товарів ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) по податкових накладних, включених до складу податкового кредиту серпня 2015 року на 59384,00 грн., неможливо підтвердити правомірність задекларованої суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 59384,00 за серпень 2015 року.

У вищевказаній довідці від 20.11.2015 також зазначено, що з метою підтвердження правомірності та достовірності формування податкового кредиту за серпень 2015 року на суму ПДВ 59384 грн. на адресу Слов'янської ДФС у Донецькій області направлено запит щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 від 23.11.2015 за №4881/7/22-14-15-013. Також відмічено, що висновки щодо правомірності формування податкового кредиту за серпень 2015 року по операціях з ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 59384,00 грн. будуть зроблені після отримання матеріалів зустрічних звірок від Слов'янської ДПІ ДФС у Донецькій обл.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за висновком проведеної перевірки позивача неможливо підтвердити правомірність задекларованої суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 59384,00 за серпень 2015 року, то, відповідно, такий висновок суперечить складеній довідці. Отже, дії відповідача по формуванню в довідці спірного висновку під п.4.2 є протиправними.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Також, згідно пункту 2 розд. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), довідка документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Наведені норми права свідчать, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії з проведення перевірки та з оформлення її результатів довідкою є, по суті, виконанням службовими особами Славутської ОДПІ своїх посадових обов'язків, а самі по собі висновки довідки не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення перевірки є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

У свою чергу, висновки довідки та сама довідка не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки довідка є службовим документом та є носієм доказової інформації, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду і вирішення справи).

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду