Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.06.2019 року у справі №400/2982/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №400/2982/18

адміністративне провадження №К/9901/16787/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року (суддя - Н. М. Птичкіна) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (головуючий суддя - А. В. Бойко, судді: Ю. В. Осіпова, О. А. Шевчук) у справі № 400/2982/18 за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому просив:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Гаїбова Р. Е. від 07 листопада 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57630532 про стягнення виконавчого збору в сумі ~money0~

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року, яке залишено без змін постаново П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404 чітко встановлено, що виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, про протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57630523 від 07 листопада 2018 року, оскільки вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документу, за яким виконавчий збір не стягується.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що виконавче провадження № 57630532 про стягнення виконавчого збору в сумі ~money1~ відкрито у відповідності до вимог чинного законодавства. При вирішенні спору суди не врахували, що стягувач звернувся з заявою про повернення виконавчого документу відповідно до ~law11~, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбачені ~law12~ - якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Скаржником клопотання про розгляд справи за його участі не заявлено.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій на підставі доказів наявних в матеріалах справи, 31 серпня 2012 року постановою старшого державного виконавця Ленінського (Інгульського) відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Чмих Л. В. відкрито виконавче провадження ВП № 34031300 з виконання виконавчого листа № 2-817, виданого 29 лютого 2012 року Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості в сумі, еквівалентній ~money2~

Вказаною постановою від 31 серпня 2012 року боржнику встановлено строк для самостійного виконання до 06 вересня 2012 року.

07 вересня 2012 року старший державний виконавець Ленінського (Інгульського) відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Чмих Л. В., на підставі статті 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606), виніс постанову ВП № 34031300 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі ~money3~

31 жовтня 2018 року головний державний виконавець Чмих Л. В., на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі-Закон №1404-VIII), виніс постанову ВП № 34031300 про повернення виконавчого документа стягувачу.

07 листопада 2018 року постановою старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Гаїбова Р. Е., відкрито виконавче провадження ВП № 57630523 з виконання постанови від 07 вересня 2012 року ВП № 34031300 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі ~money4~

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

5. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - ~law16~).

Згідно з ~law17~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у ~law18~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law19~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law20~, а також рішеннями, які відповідно до ~law21~ підлягають примусовому виконанню.

У ~law22~ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених ~law23~ випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ~law25~ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ~law26~.

За приписами ~law27~ встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно з ~law32~ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

~law33~ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно ~law34~ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ~law35~, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ~law36~), 11,14 і 15 ~law37~, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ~law38~.

Відповідно до ~law39~ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Закону № 1404, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності ~law40~, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності ~law41~. Після набрання чинності ~law42~ виконавчі дії здійснюються відповідно до ~law43~.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження ВП № 34031300 було відкрито на час дії Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження".

При цьому, виконавче провадження ВП № 57630523 відкрито на час дії ~law45~, однак на підставі виконавчого документу (постанови ВП № 34031300 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі ~money5~ ) прийнятого у відповідності до ~law46~.

На дату відкриття ВП № 34031300 Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" не містив вимог щодо необхідності стягнення виконавчого збору одночасно з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З набранням чинності ~law48~ правила стягнення виконавчого збору змінилися, однак ці правила (зокрема в частині стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження) неможливо застосувати до правовідносин, які виникли в минулому.

Як зазначалось вище, виконавче провадження ВП № 34031300 закінчено, оскільки від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно ~law49~ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ~law50~, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ~law51~), 11,14 і 15 ~law52~, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому ~law53~.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з урахуванням ~law54~ у відповідача були відсутні законодавчо встановлені підстави для відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору на підставі постанови ВП №34031300 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі ~money6~, прийнятої у відповідності до ~law55~.

В аспекті обставин цієї справи треба зауважити, що виконавець не позбавлений права стягувати виконавчий збір, але таке рішення потрібно ухвалювати відповідно до процедури врегульованої законом.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов