Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №819/870/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №819/870/17

адміністративне провадження №К/9901/52994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Шульгач М.П.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Костів М. В., судді - Гулид Р. М., Шавель Р. М.,)

у справі № 819/870/17

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі - ГУ ДФС у Тернопільській області) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення податкової заборгованості на загальну суму 1541506,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДФС у Тернопільській області зазначило, що у відповідача існує заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 1 541 506,78 грн., у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 419 457,78 грн. (основний платіж - 935 287,02 грн., штрафні санкції - 477 940,57 грн., пеня - 6 230,19 грн.), з податку на додану вартість на суму 122 055,00 грн. (основний платіж - 81 370,00 грн., штрафні санкції - 40 685,00 грн.), що підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018, позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь держави податковий борг в сумі 1 541 506,78 грн., у т.ч. 1 419 457,78 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та 122 055,00 грн. з податку на додану вартість.

Також судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи про оскарження податкової вимоги, якою відповідача зобов'язано погасити дану податкову заборгованість та до вирішення Підволочиським районним судом Тернопільської області кримінальної справи про несплату податків відповідачем, у якій заявлено цивільний позов, оскільки правомірність нарахування податкового боргу підтверджена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/4675/16, яка 09.11.2016 набрала законної сили, та документами, які містяться у матеріалах даної справи.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскільки відповідачем добровільно не сплачено заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на суму 1 541 506,78 грн., правомірність нарахування якої підтверджена відповідною постановою суду, що набрала законної сили, остання підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку за відповідним позовом контролюючого органу.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що ГУ ДФС у Тернопільській області не надано суду належних доказів надіслання на адресу відповідача податкової вимоги про сплату боргу. Також посилається на те, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі №876/648/18 задоволено позов ФОП ОСОБА_2 та скасовано податкову вимогу Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №66206-19 форми «Ф» від 29.11.2016. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2018 касаційну скаргу залишено без руху, а 30.07.2018 Верховним Судом України відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Тернопільського окружного адміністративного суду.

Від позивача 22.10.2018 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ДФС у Тернопільській області жодним чином не відреагувало на доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо скасування в судовому порядку вимоги № 66206-19 форми «Ф» від 29.11.2016 та не надало пояснень щодо цього.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст. 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 341 КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Кременецькій ОДПІ.

Станом на 28.03.2017 за останнім рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами на загальну суму 1 541 506,78 грн.

Заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, виникла внаслідок несплати відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 22.06.2015 №0003201700, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 955 881,14 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 477 940,57 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню у розмірі 6 230,19 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по платежах до бюджету станом на 28.03.2017 з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості з податку на доходи фізичних осіб до стягнення податковим органом заявлено 1 419 457,78 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 № 0003211700, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 81 370,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 40 685,00 грн.

Сума податкового боргу підтверджується відомостями інтегрованої картки платника з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.

Узгодженні суми грошових зобов'язань відповідачем своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу Кременецькою ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 29.11.2016 № 66206-19, проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях зазначили про наявність підстав для стягнення боргу.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до п. 95.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України), стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги. Таким чином, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в т.ч. і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання протягом 60 днів після винесення платнику податків податкової вимоги.

При цьому, податкова вимога надсилається (вручається) в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу відповідача надсилалася податкова вимога №66206-19 від 29.11.2016, яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (№4700301795005) 01.12.2016 отримана представником відповідача за довіреністю. Відтак, контролюючим органом дотримано вимоги та здійснено заходи, визначені ст.ст. 58, 59 ПК України.

Разом з цим, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018, у справі №819/1515/17 задоволено позов ФОП ОСОБА_2 та скасовано податкову вимогу Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 66206-19 форми «Ф» від 29.11.2016.

Однак суд апеляційної інстанції жодним чином не відреагував на вказані вище судові рішення, не надав їм правову оцінку, а суд першої інстанції відмовив у зупиненні провадження в даній справі до розгляду судом справи №819/1515/17 про оскарження податкової вимоги Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 66206-19 форми «Ф» від 29.11.2016З.

Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова