Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа №560/10/23

адміністративне провадження № К/990/29326/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №560/10/23 за позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (головуючий суддя Козачок І.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Капустинського М.М., суддів - Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, у якому просив зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку 22 грудня 2022 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 23 серпня 2019 року №418 його звільнено зі служби цивільного захисту 24 серпня 2019 року.

3. Уважаючи, що відповідач не у повному обсязі нараховував йому грошове забезпечення під час проходження служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

4. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №560/16954/21 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення.

5. Тобто фактичний розрахунок з позивачем відбувся лише 23 грудня 2022 року.

6. З огляду на викладене, позивач вважає, що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, передбачений статтею 117 КЗпП України.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною невиплату 4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку/грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток/грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 34897 грн 09 коп. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи позовні вимоги частково суди установили наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

9. Проте, вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суди попередніх інстанцій застосували статтю 117 КЗпП України, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, та урахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, щодо зменшення розміру відшкодування.

10. Зокрема, зазначили, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат повинен складати: 221187 грн 54 коп. (100%), з яких індексація грошового забезпечення (що підлягає виплаті за рішенням суду) - 88137 грн 47 коп. (39,85%).

11. Виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважала, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34897 грн 09 коп. (39,85 % від 87571 грн 12 коп. середнього заробітку, розрахованого згідно з Порядком №100 та з урахуванням обмеження періоду виплати 6 місяцями).

Короткий зміст касаційної скарги

12. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України у новій редакції, що набрала чинності з 19 липня 2022 року з одночасним урахуванням висновків Верховного Суду, які стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року.

15. Вважає, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин статтю 117 КЗпП України у редакції, що набрала чинності 19 липня 2022 року та не урахував, що на момент виникнення спірних правовідносин указана стаття діяла у попередній редакції, відповідно до якої виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присуджується за увесь період прострочення.

16. Окрім викладеного указує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, стосуються статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, якою передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому суди попередніх інстанцій помилково урахували такі висновки з одночасним застосуванням статті 117 КЗпП України у редакції, що набрала чинності 19 липня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

17. 19 вересня 2023 року до касаційного суду надійшов відзив 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, у якому відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги позивача та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 25 серпня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2023 року для розгляду справи №560/10/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №560/10/23 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №560/10/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., для розгляду справи №560/10/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

23. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу у 22 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка на цей час, згідно з наказом ДСНС від 27 квітня 2021 року №252 «Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання» реорганізована та приєднана до 4 пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

24. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 23 серпня 2019 року позивача звільнено з військової служби цивільного захисту з 24 серпня 2019 року.

25. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі №560/16954/21 зобов`язано 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2015 із застосуванням місяця підвищення доходів (базового місяця) січня 2008 року; зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з 01 грудня 2018 року по 31 травня 2019 року.

26. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі №560/16954/21 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року змінено в частині відмови визначення базового місяця січня 2008 для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Мотивувальну частину викладено в редакції цієї постанови. Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року викладено у такій редакції: «Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін (так званого базового місяця), для розрахунку індексації». В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 залишено без змін.

27. На виконання цього рішення відповідачем здійснено виплату позивачу коштів у розмірі 88137 грн 47 коп., що підтверджується випискою банківської установи, копія якої є у справі.

28. Таким чином, фактичний остаточний розрахунок з позивачем щодо виплати належних йому коштів відповідач провів 23 грудня 2022 року.

29. Позивач, вважаючи що на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

30. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

33. У межах цього касаційного провадження Суд вирішує питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача.

34. Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

36. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

37. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

38. Указана редакція статті 117 КЗпП України набула чинності з 19 липня 2022 року.

39. Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій зазначили, що період затримки з 25 серпня 2019 року (з наступного дня після звільнення) по 22 грудня 2022 року (дата фактичного розрахунку) регулюється статтею 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка набрала чинності 19 липня 2022 року, тобто з обмеженням строку виплати у 6 місяців. До цього періоду суди застосували принцип співмірності і зменшили розмір такої виплати.

40. У тексті касаційної скарги позивач зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин (станом на дату звільнення) указана стаття діяла у попередній редакції, відповідно до якої виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні присуджується за увесь період прострочення.

41. Окрім викладеного указує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, стосуються статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, якою передбачено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому суди попередніх інстанцій помилково урахували такі висновки з одночасним застосуванням статті 117 КЗпП України у редакції, що набрала чинності 19 липня 2022 року.

42. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід щодо застосування статті 117 КЗпП України до правовідносин, які виникли під час дії її «старої редакції» та продовжились після набрання чинності «новою редакцією», а також щодо можливості розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [про застосування принципу співмірності], на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Указані висновки викладено у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.

43. У вказаній постанові Судова палата констатувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:

- правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції);

- у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції).

44. З урахуванням наведених висновків колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо помилкового застосування судами попередніх інстанцій статті 117 КЗпП України у «новій» редакції до усього періоду затримки розрахунку при звільненні.

45. Також, Судова палата зазначила, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.

46. Крім того, з прийняттям указаного закону усунуто і такий чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

47. У зв`язку з обмеженням законодавцем строку звернення до суду у таких спорах та можливістю отримання середнього заробітку лише за шість місяців, Судова палата вирішила, що застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №761/9584/15-ц [принцип співмірності], до правовідносин, які регулюються статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», не є можливим.

48. Судами попередніх інстанцій установлено, що спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 25 серпня 2019 року по 22 грудня 2022 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) і після цього.

49. Застосовуючи наведені висновки для вирішення цього спору колегія суддів констатує, що період з 25 серпня 2019 року по 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До указаного періоду суд, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, може застосувати принцип співмірності.

50. Проте період з 19 липня 2022 року по 22 грудня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

51. Судами попередніх інстанцій установлено, що розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 475 грн 93 коп., що підтверджується довідкою від 16 січня 2023 року №8/34 (а.с.23).

52. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 221187 грн 54 коп. (100%), з яких індексація грошового забезпечення (виплачена за рішенням суду) - 88137 грн 47 коп. (39,85%) (а.с.36-38).

53. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 25 серпня 2019 року по 18 липня 2022 року) становить 504009 грн 87 коп. (475,93 грн х 1059 днів).

54. З урахуванням установлених судами обставин справи, виходячи з принципу пропорційності, за період з 25 серпня 2019 року по 18 липня 2022 року середній заробіток за час затримки розрахунку становить 200847 грн 93 коп. (обчисленого як 39,85% від 504009 грн 87 коп.).

55. Період з 19 липня 2022 року по 22 грудня 2022 року передбачає обмеження виплати працівникові шістьма місяцями. З урахуванням наведеного середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 74721 грн 01 коп. (475,93 грн х 157 днів у межах 6 місяців).

56. Отже, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача становить 275568 грн 94 коп.

57. Указана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум.

58. З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, однак допустили помилку при застосуванні редакцій указаної статті та визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .

Висновок за результатом розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

61. Ураховуючи викладене Верховний Суд уважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

IV. Висновки щодо судових витрат

62. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №560/10/23 - змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

3. Абзац 3 резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року у справі №560/10/23, викласти у такій редакції:

«Стягнути з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Героїв Чорнобиля 1/1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29008, код ЄДРПОУ 37971953) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 серпня 2019 року по 22 грудня 2022 року включно у розмірі 275568 грн 94 коп. з урахуванням раніше виплачених сум.»

4. У іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі №560/10/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

А.Г. Загороднюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду