Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №804/1442/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/1442/16

касаційне провадження № К/9901/31686/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя - Божко Л. А.; судді: Лукманова О. М., Круговий О. О.) у справі № 804/1442/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000375001.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.12.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 скасував та прийняв нову, який адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів
198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на безтоварності розглядуваних господарських операцій.

Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.

Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків ДФС у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із суб'єктами підприємницької діяльності, які зареєстровані в Донецькій та Луганській областях, за період з
06.08.2014 по 10.08.2015, за результатами якої складено акт від 22.02.2016 № 3/28-01-50-31816235.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" лікарських засобів, з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000375001, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 285210,10 грн. за основним платежем та 142605,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, документами, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних лікарських засобів аптекам та аптечним мережам, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" на момент укладення відповідних правочинів та їх виконання було зареєстроване як юридична особами та платник податку на додану вартість.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Зокрема, з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" в охоплений перевіркою період не здійснювало виробничу діяльність - підприємство зупинено, відомості щодо залишків нереалізованої продукції відсутні, лікарські засоби постачальник позивача не придбавав.

Відповідно до офіційної заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" виробнича діяльність не провадиться, а працівники перебувають у відпустках.

Висновком Торгово-промислової палати України № 610, надісланим на адресу контрагента позивача 23.09.2014, підтверджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" факт настання (існування) обставин непереборної сили з 15.07.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області.

Згідно з даними Інформаційної системи "Податковий блок" Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" фінансову звітність за 2014 рік (Баланс, Звіт про фінансові результати (форма № 2-м) не надано, що свідчить про відсутність у нього запасів товарної продукції в періодах, які перевірялись.

Крім того, у зв'язку з відсутністю можливості здійснення державного контролю на окремих ділянках державного кордону України Першим заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівником Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) наказом від 22.01.2015 № 27ог затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, в додатку 3 до якого доведено перелік суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до або з тимчасово неконтрольованої території Донецької області.

Утім, у зазначеному переліку Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" відсутнє.

Враховуючи викладене, є цілком об'єктивним висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" того, що здійснені ним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" господарські операції мають реальний характер, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів, а відтак Верховний Суд дійшов висновку, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС.

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі № 804/1442/16 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 у справі № 804/1442/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк