Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.07.2018 року у справі №686/22631/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №686/22631/17

адміністративне провадження №К/9901/55259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Калашнікової О. В., Соколова В. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Фрідманн Н. А.,

представника позивача - Клюцука В. П.,

третьої особи - ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 686/22631/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 54227308 від 02 листопада 2017 року

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого - судді Загороднюка А. Г., суддів: Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

15 листопада 2017 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області в подальшому замінено на її правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (надалі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 54227308 від 02 листопада 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства України при винесенні постанови про накладення штрафу ВП № 54227308 від 02 листопада 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем без поважних причин не виконувалась постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 січня 2017 року у частині не включення матеріальної допомоги на оздоровлення під час перерахунку пенсії ОСОБА_2, отже державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про накладення штрафу ВП № 54227308 від 02 листопада 2017 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, у справі № 686/18920/17 скасовано постанову головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про накладення штрафу ВП №54227308 від 18 вересня 2017 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування попередньої постанови про накладення штрафу, виключає застосування подвійного розміру штрафу, а тому постанова відповідача про накладення штрафу ВП №54227308 від 02 листопада 2017 року підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

05 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №686/22631/17.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2018 року.

В поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на виконання судового рішення від 03 січня 2017 року був здійснений лише за період з 17 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року. Вказує, що станом на 02 листопада 2017 року, тобто на момент винесення оскаржуваної державним виконавцем постанови про накладення штрафу у сумі 10200
грн за повторне невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 січня 2017 року, попередня постанова про накладення штрафу ВП № 54227308 від 18 вересня 2017 року не була скасована. При цьому, позивач не надав державному виконавцю жодних відомостей про виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 січня 2017 року у справі №686/23330/16-а з метою виконання якого і було відкрите ВП №54227308, в межах якого на нього було накладені штрафи.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 686/22631/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення штрафу ВП № 54227308 від 02 листопада 2017 року.

05 липня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В. М., судді: Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 712/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 02 вересня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі №686/22631/17 прийнята до провадження.

02 вересня 2019 року суддя Загороднюк А. Г. заявив самовідвід щодо розгляду цієї касаційної скарги, який мотивований тим, що він брав участь у вирішенні адміністративної справи №686/22631/17 в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою від 02 вересня 2019 року заяву судді Загороднюка Андрія Григоровича про самовідвід задоволено. Відведено суддю Загороднюка Андрія Григоровича від участі у розгляді справи №686/22631/17.

02 вересня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л. О., судді Дашутін І. В., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 03 вересня 2019 року закінчено у даній справі підготовчі дії та призначено її до розгляду в відкритому судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням судді Дашутіна І. В. у відпусці, 18 вересня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л. О., судді Калашнікової О. В., Соколов В. М.

Позиція інших учасників справи

25 жовтня 2018 до Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідач Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 січня 2017 року, яка залишена без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом по справі № 686/23330/16-а від 14 лютого 2017 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_2 основного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення з розрахунку 90% від грошового утримання працюючого судді та виплатити йому різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання.

05 липня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за № 686/23330/16-а, виданого 16 березня 2017 року.

18 вересня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесена постанова про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому у сумі 5100 грн на користь держави за невиконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2017 року у частині не включення матеріальної допомоги на оздоровлення під час перерахунку пенсії.

12 жовтня 2017 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області звернувся ОСОБА_2 із заявою про те, що управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому 05 жовтня 2017 року виплатило щомісячне довічне грошове утримання без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.

02 листопада 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесена постанова про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому у сумі 10 200 грн на користь держави за невиконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2017 року у частині не включення матеріальної допомоги на оздоровлення під час перерахунку пенсії.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - ~law10~).

Відповідно до ~law11~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law12~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених ~law13~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law14~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law15~ підлягають примусовому виконанню.

~law16~ передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ~law17~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law18~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

~law19~ встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ~law20~ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ~law21~, перевіряє виконання рішення боржником.

~law22~ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ~law23~ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, ~law24~ встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (~law25~).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (~law26~).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.

Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм ~law28~, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив лише з того, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року у справі № 686/18920/17, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, скасовано постанову головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області ВП № 54227308 від 18 вересня 2017 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн.

Скасування попередньої постанови про накладення штрафу, на думку суду апеляційної інстанції виключає застосування подвійного розміру штрафу.

Колегія суддів погодилася б з таким висновком, якби скасування першого штрафу передувало винесенню постанови відповідачем про застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі.

В спірному ж випадку постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 686/18920/17 набрала законної сили 10 квітня 2018 року.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що станом на 02 листопада 2017 року, тобто на момент винесення оскаржуваної державним виконавцем постанови про накладення штрафу у сумі 10 200грн за повторне невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 січня 2017 року, попередня постанова про накладення штрафу ВП № 54227308 від 18 вересня 2017 року не була скасована. А відтак, подальше скасування в судовому порядку постанови про накладення штрафу ВП № 54227308 від 18 вересня 2017 року не може бути єдиною правовою підставою для скасування постанови про накладення штрафу у сумі 10
200грн за повторне невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 січня 2017 року.

В той же час Верховний Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не наведено висновків щодо поважності / неповажності причин невиконання органом Пенсійного фонду рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 січня 2017 року, що є обов'язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді штрафу. Так само як і не надано судом апеляційної інстанції оцінки застосуванню норм матеріального права в означеній частині судом першої інстанції.

За критеріями обгрунтованості судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, з огляду на приписи частини 1 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на приписи підпункту 7 пункту 1, підпункту 8 пункту 2 Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017, оголошення про початок роботи Сьомого апеляційного адміністративного суду, розміщеного в офіційному виданні Верховної Ради України "Голос України" від 03 жовтня 2018 року № 185 (6940), справу слід направити для продовження розгляду до вказаного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 24 вересня 2019 року.........................................

Л. О. Єресько

О. В. Калашнікова

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду