Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2020 року

Київ

справа №826/11260/16

адміністративне провадження №К/9901/30281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року (суддя Данилишин В.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (судді: Губська О.А. (головуючий), Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі № 826/11260/16

за позовом Приватного підприємства «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ»

до Енергетичної митниці ДФС

про скасування картки відмови та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Приватне підприємство «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (далі - ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці ДФС, в якому просило скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 13 липня 2016 року № 903070000/2016/00034; зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення товару «Паливо для реактивних двигунів JET A-1 виробництва АО «Орлен Летува», Литовська Республіка» згідно з даними митної декларації № ІМ 40 ТН 903070000/2016/002126 від 07 червня 2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що розбіжність між показниками густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника, а також висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, становить 1,1 кг/м3 і є допустимою згідно з ДСТУ EN ISO 3675:2012. Судами враховано висновки призначеної у справі фізико-хімічної експертизи, якими підтвердилася достовірність показника густини палива, відображеного позивачем у митній декларації. За таких обставин суди дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття картки відмови.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Енергетична митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій). На думку відповідача, подані позивачем на підтвердження своєї позиції документи не можуть підміняти висновок експерта, оскільки не відповідають вимогам статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Енергетичної митниці ДФС.

ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

28 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 07 червня 2016 року ПП «Окко-Бізнес Контракт» з метою митного оформлення товару «Паливо для реактивних двигунів JET A-1 виробництва АО «Орлен Летува», Литовська Республіка» подало митну декларацію №ІМ 40 ТН 903070000/2016/002126 (тимчасова митна декларація №903070000/2016/002134).

У графі 31 вказаної митної декларації, відповідно до паспорту якості від 31 травня 2016 року № 116078, позивач зазначив, що при температурі 15°С густина палива становить 799,1 кг/м3.

Під час митного оформлення товару на виконання вимог статті 356 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадовими особами митного посту «Сарни-енергетичний» Енергетичної митниці ДФС проведено процедуру взяття проб (зразків) товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення, які передано Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.

За результатами проведеного дослідження Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС складено висновок від 16 червня 2016 року № 142005701-0412, відповідно до якого при температурі 15°С густина палива становить 798 кг/м3.

Тобто розбіжність між даними густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника від 31 травня 2016 року № 116078 (і відображеними позивачем при його митному оформленні), та висновком Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16 червня 2016 року №142005701-0412 становить 1,1 кг/м3.

13 липня 2016 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 903070000/2016/00034, згідно з якою митне оформлення імпортованого позивачем товару не може бути завершене у зв`язку з відмінністю даних графи 31 митної декларації із отриманим висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16 червня 2016 року № 142005701-0412.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За положеннями статті 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина перша).

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації (частина п`ята).

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частина шоста).

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (частина дев`ята).

За змістом частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Статтею 356 Митного кодексу України визначено порядок взяття проб (зразків) товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

Так, згідно з частиною першою статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взяті для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються митним органом до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Згідно з частинами першою, другою статті 357 Митного кодексу України взяті проби (зразки) під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття доставляються поштою або посадовою особою органу доходів і зборів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення досліджень (аналізів, експертиз).

Дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених органом доходів і зборів. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Частиною восьмою статті 357 цього Кодексу передбачено, що за результатами проведених досліджень (аналізів, експертиз) експерт готує висновок за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Правові та організаційні засади стандартизації в Україні встановлено Законом України від 05 червня 2014 року № 1315-VII «Про стандартизацію», який спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики у відповідній сфері.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про стандартизацію» законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону, чинних міжнародних договорів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про стандартизацію» національний стандарт - це стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів.

При цьому частиною четвертою статті 17 Закону України «Про стандартизацію» передбачено, що у разі прийняття європейського стандарту як національного забезпечується ідентичність національного стандарту відповідному європейському стандарту. З дня набрання чинності національним стандартом, що є ідентичним європейському стандарту, повинен бути скасований національний стандарт, положення якого суперечать положенням відповідного національного стандарту, що є ідентичним європейському стандарту.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28 травня 2012 року № 633 введено в дію національний стандарт ДСТУ EN ISO 3675:2012 «Нафта сира та нафтопродукти рідкі. Метод визначення густини ареометром», що є ідентичним (IDT) європейському стандарту EN ISO 3675:1998 і визначає лабораторний метод визначення скляним ареометром за температури 15°С густини сирої нафти та нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 13.2 «Відтворюваність» розділу 13 «Точність» ДСТУ EN ISO 3675:2012 різниця між двома окремими та незалежними результатами випробування, одержаними різними виконавцями, що працюють у різних лабораторіях з ідентичним випробним матеріалом під час нормального та правильного виконання даного методу випробування, може перевищувати подані величини збіжності лише в одному із 20 випадків.

У свою чергу, в таблиці до пункту 13.2 «Відтворюваність» розділу 13 «Точність» ДСТУ EN ISO 3675:2012 для продукту прозорого з низькою в`язкістю величина збіжності становить 1,2 кг/м3 (0,0012 г/см3).

У справі, що розглядається, судами встановлено, що розбіжність між даними густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника від 31 травня 2016 року № 116078 і відображеними позивачем у поданій до митного органу декларації, та висновком Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16 червня 2016 року № 142005701-0412, становить 1,1 кг/м3.

Зазначена розбіжність знаходиться у межах допустимої згідно з ДСТУ EN ISO 3675:2012 похибки вимірювання (1,2 кг/м3) та свідчить про достовірність даних, внесених ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» у графу 31 митної декларації від 07 червня 2016 року № ІМ 40 ТН 903070000/2016/002126.

Судами попередніх інстанцій враховано, що у висновку експертної установи ДФС від 16 червня 2016 року № 142005701-0412 прямо зазначено про те, що отримані результати лабораторних досліджень проби за визначеними показниками не суперечать опису товару зазначеному у графі 31 митної декларації від 07 червня 2016 року № 903070000/2016/002126.

За таких обставин суди обґрунтовано дійшли висновку, що позивачем у графі 31 вказаної митної декларації відображено достовірні дані, що, з урахуванням допустимості зазначеного показника розбіжності густини палива, підтверджено і експертною установою ДФС.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за відсутності на те законодавчо визначених підстав.

Доводи скаржника про те, що протокол випробовувань від 05 вересня 2016 року №345/16КР, складений за результатами призначеної судом у справі фізико-хімічної експертизі, є неналежним доказом у справі і не може підміняти висновку експерта, оскільки не відповідає вимогам статті 82 КАС України, суди обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки достовірність відомостей, зазначених позивачем у митній декларації, підтверджується й іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема висновком експертної установи ДФС. Крім того такі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова