Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 640/5008/19

адміністративне провадження № К/9901/19736/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019р. (суддя - Донець В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019р. (судді - Пилипенко О.Є., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними дій,

встановив:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії державного уповноваженого Антимонопольного комітету України М.Процишен протиправними щодо залишення без розгляду клопотань від 30.01.2019 року №2 10/04 (вх. від 05.02.19 8-01/1529) та від 31.01.2019 року №2 11/02 (вх. від 05.02.19 №2 8-01/1528) ТОВ "Котнар-М" про закриття провадження по заяві та справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019р., залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019р., відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що у цьому спорі відповідач фактично реалізує повноваження органу державної влади (як суб`єкт владних повноважень) щодо розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також проводити дослідження за цими заявами і справами, як це передбачено п. 1 ст.14 Закону України "Про антимонопольний комітет України".

Також посилається на те, що з огляду на публічно-правовий характер відносин такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цьому звернення позивача з позовом про усунення порушень Закону України "Про антимонопольний комітет України" не включає можливості у цьому спорі застосування і законодавства про захист економічної конкуренції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2019р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.12.2019р. справу №640/5008/19 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з існуванням усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у спорах пов`язаних із формуванням та реалізацією конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами встановлено, що ТОВ «Контнар-М» не погоджується з діями Антимонопольного комітету України щодо залишення скарг позивача без розгляду про закриття провадження за заявою від 26.12.2018р. №181226/13586 про недобросовісну конкуренцію у діях ТОВ «Котнар-М» під час виробництва кресових лікерів та закриття провадження по справі №127-26.13/3-19, розпочатої за ознаками вчинення ТОВ «Котнар-М» порушення передбаченого пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню, у зв`язку з чим звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з огляду на предмет спору у даній справі, який полягає у захисті економічної конкуренції, за правилами статті 20 ГПК України, даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Крім того, висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, а саме щодо юрисдикції спорів, пов`язаних із формуванням та реалізацією конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №820/2953/18, від 03.07.2019р. у справі №922/3506/18, від 13.11.2019р. у справі №640/2475/19.

Зокрема, у постанові від 13.11.2019р. (справа №640/2475/19) Велика Палата зазначила, що справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності, розглядають господарські суди (пункт 7 частини першої статті 20 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за своєю суттю відносини, пов`язані із правом на інтелектуальну власність, зумовлюють появу спорів про право, вирішення яких з огляду на коло суб`єктів та правову основу спору віднесено до господарського судочинства.

Також, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, які виникають з приводу рішень Антимонопольного комітету України, пов`язаних зі здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, а тому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли з приводу дій та рішень Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з чим даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами ГПК України, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контар-М» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук